“Це моя мова зі світом”: як калуська мисткиня створює колажі зі старих журналів

Що можна розповісти за допомогою старої газетної сторінки, випадкової фотографії чи вирізки з вінтажного журналу? Калуська мисткиня Вікторія Багринівська знаходить у таких деталях матеріал для власних історій. Вона створює колажі, у яких поєднує контрасти та особисті переживання, перетворюючи звичайні зображення на щось значно більше.

Пише Інформатор.

Вікторія Багринівська нещодавно закінчила університет за спеціальністю “Графічний дизайн”, а зараз викладає у школі малювання. Саме під час навчання вона познайомилася з колажуванням — технікою, яка згодом стала для неї значно більшим, ніж просто творчим заняттям.

“У моєму житті з’явилося колажування, коли я випадково потрапила на артвечір, де вперше й спробувала цю техніку. Це був другий курс університету. Я була у студентській раді, культурно-мистецькому департаменті, який це й організував. Я не полишала колаж із того часу”, — розповідає Вікторія.

За її словами, колажування приваблює насамперед відсутністю суворих рамок і стандартів. Тут не обов’язково дотримуватися певного плану, боятися помилитися чи намагатися зробити все ідеально. Можна експериментувати, поєднувати на перший погляд несумісні речі та дозволяти собі змінювати задум просто під час роботи.

“Колаж дозволяє випустити себе і відчувати повну свободу. Цього я не можу відчути у фарбах. Це мова. Справжня мова. Так само, як французька, українська й англійська. Колаж має свої правила і водночас порушує їх. Це повний хаос. І це мені дуже подобається”, — ділиться мисткиня.

Для Вікторії колаж став способом говорити про те, що іноді складно висловити словами.

“Це певний шифр, моя мова зі світом. Якщо я не можу сказати про свої почуття словами — я показую це в колажі”, — пояснює вона.

Друге життя старих журналів і газет

Для своїх робіт Вікторія переважно використовує вінтажні журнали та газети. Частину знаходить і замовляє в інтернеті, інші їй віддають знайомі, яким старі видання вже не потрібні. Так сторінки, які могли б опинитися у смітнику після багатьох років читання, стають частиною нових мистецьких історій. Фотографії, заголовки та окремі зображення отримують інший контекст і починають передавати зовсім нові сенси.

Цікаво, що робота над колажем не завжди починається з чіткої ідеї. Часто все стартує зі звичайного гортання сторінок. Вікторія розглядає зображення, помічає деталі, які її зачіпають, і поступово складає з них композицію.

“Я можу планувати одне, а під кінець зробити вже зовсім інше”, — додає вона.

Натхнення мисткиня часто черпає із власного життя та подій, які викликають у неї певні емоції. Саме вони згодом можуть перетворитися на образи, символи й контрасти. Залежно від розміру та складності роботи створення одного колажу займає від пів години до двох.

Серед десятків власних робіт Вікторія має ті, які особливо вирізняються для неї своїм змістом. Одна з них — колаж під назвою “Лицемірство”. У ньому мисткиня осмислює втому від штучності та необхідність прикидатися кимось іншим.

“«Лицемірство» — це прикидання тим, ким ти не є. Водночас — втома бачити пластиковість і паперовість світу. Просто втома. Як казав Франц Кафка: «Мені стало соромно за себе, коли я зрозумів, що життя — це костюмований бал, а я прийшов зі своїм справжнім обличчям». Цей колаж описує цю цитату”, — пояснює Вікторія.

Колаж “Лицемірство” 

Водночас не кожна робота обов’язково має прихований сенс або потребує пояснення. Деякі колажі подобаються мисткині просто через поєднання зображень, настрій чи відчуття, яке вони викликають.

Колажі “Портал” і “Вони дивляться на тебе”

За майже три роки знайомства з цією технікою Вікторія поступово сформувала власні творчі особливості. Їй близький сюрреалізм — напрям, у якому звичні речі можуть набувати несподіваних значень, а реальність переплітається з уявою.

“Це щось на кшталт Далі, але в колажах. Але я помітила, що, на відміну від класичних колажів, використовую дуже мало вирізок. Мені хочеться саме через мінімальну кількість зображень поділитися своєю думкою. Але певного стилю в мене точно немає — у мене це еклектика і гра на контрастах, що мені дуже подобається”, — каже мисткиня.

Мистецтво, яке допомагає сповільнитися

Одна з найбільших творчих цілей Вікторії — організувати власну виставку. А поки вона знайомить із колажуванням інших і проводить майстеркласи для тих, хто хоче спробувати себе в новій творчій справі.

Для мисткині важливо, щоб такі зустрічі були не лише про створення роботи, а й про сам процес, атмосферу та можливість трохи відволіктися від повсякденних турбот та проблем і створити власноруч щось особливе.

“Мій крайній захід включав у себе записану моїм голосом медитацію, приємний музичний супровід і просто класний вайб. Ми робили диптих — не один колаж, а два, які були об’єднані однією історією. У майбутньому планую проводити щось подібне”, — ділиться планами Вікторія.

Вона переконана, що колажування може стати доступним способом познайомитися з мистецтвом навіть для тих, хто ніколи раніше не займався творчістю. Тут не обов’язково мати спеціальну освіту чи вміти професійно малювати. Достатньо зацікавленості, кількох журналів, ножиць, клею та готовності експериментувати.

Фото із особистого архіву Вікторії Багринівської

Вікторія Ганчук 

Підтримати редакцію donate/kalush_informator 
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com