Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.
Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Ігоря Матійчина – молодшого сержанта 63 окремої механізованої бригади.
Ігор Матійчин народився 1 жовтня 1971 року у Калуші. Мав старшу сестру Інну, яку дуже любив. Рідні згадують його кмітливим, розумним, спокійним і дружелюбним хлопчиком.
Відвідував дитячий садок “Струмочок”, навчався у Калуській середній школі №3. За словами однокласників і вчителів, Ігор був допитливим, кмітливим та активним учнем. Не боявся висловлювати власну думку, був чесним і щирим.
Після восьмого класу вступив до Калуського професійно-технічного училища №7, яке закінчив із відзнакою, здобувши фах автозварювальника. У 1991 році був призваний на строкову військову службу.
У липні 1999 року Ігор одружився, а 28 листопада 2000 року у подружжя народився син Вадим. Ігор був люблячим чоловіком і турботливим батьком. Мав багато друзів, був добрим, приємним у спілкуванні, чесним і відвертим. Умів підтримати розмову, дати пораду, розрадити та співпереживати.
Працював електрозварювальником четвертого розряду на різних підприємствах міста, а згодом став приватним підприємцем.
Із початком повномасштабного вторгнення Ігор, не сказавши рідним про своє рішення, пішов до Калуського територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Лише після проходження військово-лікарської комісії у березні 2022 року повідомив близьких, що вирішив стати на захист України. 6 квітня 2022 року він поповнив лави Збройних сил України.
Ігор Матійчин брав участь у бойових діях на Чернігівщині та у Бахмуті. Служив у складі 34-го батальйону. За високий професіоналізм, зразкову військову дисципліну, сумлінне виконання службових обов’язків та особистий внесок у зміцнення обороноздатності держави 14 жовтня 2022 року був нагороджений грамотою командиром військової частини А4032 підполковником Миколою Раченком.
Із літа 2023 року воїн служив стрільцем-оператором першого стрілецького відділення другого стрілецького взводу другої стрілецької роти військової частини А3719. Захищав Авдіївку та інші населені пункти Донеччини.
Ігор усвідомлював, що за його плечима — дім, рідні та друзі, тому відповідально ставився до виконання бойових завдань. Його згадують розсудливим, стриманим і безстрашним воїном із загостреним відчуттям справедливості. Навіть у найскладніші моменти він не скаржився.
Однокласник і побратим Героя Михайло Стамборський згадує Ігоря як надійного, врівноваженого, товариського та компанійського побратима. Він мав власні принципи й переконання, яким залишався вірним у будь-якій ситуації, а на його підтримку завжди можна було розраховувати.
6 лютого 2024 року Ігор Матійчин загинув унаслідок поранень, несумісних із життям, отриманих під час мінометного обстрілу поблизу населеного пункту Новокалинове Покровського району Донецької області.
Поховали захисника 13 лютого 2024 року на Алеї Слави міського кладовища у Калуші.
Посмертно Ігорю Матійчину присвоєно звання “Почесний громадянин Калуської міської територіальної громади”.
Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!
Підтримати редакцію donate/kalush_informator
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
