В Україні — загальнонаціональна хвилина мовчання. Згадуємо Артема Білобрового

Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.

Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Артема Білобрового — солдата, стрільця-помічника гранатометника 82-ї окремої десантно-штурмової бригади. — солдата, стрільця-помічника гранатометника 82-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Артем Білобровий народився 11 листопада 2002 року в Калуші. Його дитинство минуло в теплій родинній атмосфері, поруч із мамою Наталією та сестрами Оленою й Андріаною. Зростав доброю, щирою та відкритою дитиною. Попри юний вік, вирізнявся розсудливістю, самостійністю та відповідальністю. Завжди намагався ухвалювати виважені рішення й піклуватися про рідних.

Відвідував дитячий садок “Червона Шапочка”, а згодом навчався у Калуському ліцеї №6. За одинадцять років навчання здобув повагу вчителів і любов друзів, які цінували його за доброту, справедливість, почуття гумору та щирість.

Близький друг Артема Роман Ханенків згадує його як життєрадісну людину, яка поєднувала емоційність зі стриманістю. За його словами, Артем майже завжди випромінював позитив і був для нього авторитетом.

Після закінчення школи у 2020 році хлопець вступив до Житомирського автомобільно-дорожнього коледжу Національного транспортного університету. Проживаючи у Житомирі, поєднував навчання з роботою. Спочатку працював у компанії “Автоплюс”, де займався обслуговуванням автомобілів, а згодом — експедитором у фірмі “КДК”.

Артем мав багато друзів і знайомих, які згадують його як порядну, добру та чуйну людину. Товариш Тарас Микитин розповідає, що хлопець завжди прагнув робити добро, допомагав як близьким, так і незнайомим людям. На нього можна було покластися у складну хвилину.

У день отримання диплома Артем ухвалив важливе рішення — підписав контракт на проходження військової служби у Збройних силах України. Уже наступного дня зробив пропозицію своїй коханій Софії, а невдовзі пара одружилася.
Артем був люблячим і турботливим чоловіком, уважним та ніжним до дружини. Сім’я для нього мала особливе значення.

Подружжя будувало плани на спільне майбутнє та мріяло про дітей. Артем хотів мати велику родину, щонайменше трьох дітей, однак вирішив відкласти ці мрії до завершення військової служби, щоб мати змогу бути поруч і бачити, як вони зростатимуть.

Захисник любив життя, захоплювався футболом і ремонтом автомобілів, але найбільше цінував час, проведений із рідними.

У липні 2023 року Артем поповнив лави Збройних сил України. Того ж місяця проходив військову підготовку у Великій Британії, де навчався як штурмовик.

Після повернення служив стрільцем-помічником гранатометника 1-го десантно-штурмового відділення 2-го десантно-штурмового взводу 3-ї десантно-штурмової роти 1-го десантно-штурмового батальйону військової частини А2582.

Побратим Дмитро Моргун згадує Артема як щирого, товариського та позитивного воїна. Після навчання вони служили в одній бригаді, хоча й у різних ротах. Постійно підтримували зв’язок, а один одного називали братами.

16 жовтня 2023 року Артем Білобровий загинув у районі населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області. Йому назавжди залишилося 20 років.

5 вересня 2025 року Артема Білобрового поховали на Алеї Слави Калуського міського кладовища.
Посмертно захиснику присвоєно звання “Почесний громадянин Калуської міської територіальної громади”.

Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08