Від фронту до гончарного круга: як ветеран Віталій Владковський лікує душі побратимів глиною

Уродженець села Міжріччя, що на Болехівщині, ветеран 72-ї окремої механізованої бригади Віталій Владковський понад три десятиліття присвятив гончарству. Сьогодні майстер не лише примножує автентичну спадщину краю, а й разом із дружиною допомагає побратимам повертатися до життя через арттерапію.

Пише “Галичина”, передає Інформатор.

Справжня краса міста нерідко захована від сторонніх очей — у затишних робітнях художників, майстрів та ремісників. Саме в такій майстерні в Івано-Франківську, яка розташована на території колишньої промислової зони з 90-х років, творить відомий прикарпатський кераміст Віталій Владковський. Тут немає нічого зайвого — лише знаряддя для праці, глина та готові вироби, серед яких помітні портрети Степана Бандери. Майстер усміхається й пояснює: зростав у тих же місцях, де колись душпастирював батько Провідника ОУН — о. Андрій Бандера.

Шлях до мистецтва для сільського хлопця з Бойківщини розпочався ще з дитинства.

“Мої діди були майстрами: один — ковалем, інший — столяром. На фронті на Донеччині запах згорілого вугілля щоразу повертав мене в дитинство, до дідової кузні. А про гончарство я вперше дізнався з телепередачі й тоді навіть мріяти не міг, що сам сидітиму за кругом”, — пригадує Віталій Владковський.

Після навчання у Болехівській художній школі та вступивши на художній факультет ПНУ імені Василя Стефаника, юнак відкрив для себе майстерню “Мінерва”. Вона діяла при івано-франківській школі №20 під керівництвом Любові Румянцевої та Євгена Бойка — піонерів сучасної прикарпатської кераміки. Саме там гуртувалася місцева інтелігенція, а молодий митець здобував перший практичний досвід.

Перші кроки у власному бізнесі в буремні 90-ті були непростими. Разом із колегами Віталій продавав вироби в центрі Івано-Франківська, однак суспільство тоді ще не цінувало ручну працю.

“Після радянських часів люди вважали якісним лише те, що зроблено на фабриці. Пам’ятаю, як дитина захоплено розглядала наші керамічні фігурки, а мати тягнула її геть зі словами: “Пішли, то хлопці самі зробили!”. Ніхто не замислювався, скільки сил і душі вкладено в ручну роботу”, — зазначає митець.

За роки праці майстер випробував чимало технік — від традиційної молочної кераміки до експериментів із кольоровими фігурками. Якщо у 90-ті глину доводилося самотужки викопувати в Галичі чи Загвізді та власноруч її переробляти, то сьогодні митець працює переважно з якісною німецькою сировиною.

За словами Віталія Владковського, кожен регіон України має свою керамічну специфіку, зумовлену властивостями місцевого ґрунту.

“На Бойківщині глина пісна, з високим вмістом піску. З неї важко зліпити пишні чи роздуті форми, як це роблять на Полтавщині чи Косівщині. Зато бойківські вироби мають лаконічніші, витончені лінії — це особлива європейська естетика Бойківщини без зайвої строкатості”.

Повномасштабне вторгнення РФ у 2022 році митець зустрів під час роботи у Львові. Не вагаючись, він пішов до військкомату та вирушив на фронт у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, де боронив Україну на Донецькому напрямку.

Досвід війни докорінно змінив світогляд майстра, змівши довоєнну «побутову паніку» та гонитву за матеріальними речами. Повернувшись до цивільного життя через родинні обставини, воїн спрямував свої сили на допомогу побратимам.

Ще з 2015 року в межах проєктів “Франко-Опір” та “Франко-Ґражда” Віталій Владковський разом із волонтерами займається арттерапією для військових. Осередком цієї роботи став реабілітаційний центр у селі Пороги Солотвинської громади. До шляхетної справи долучилася й дружина митця Оксана — головна бухгалтерка Станції переливання крові, яка у вільний час волонтерить у центрі.

“Коли нам вдається посадити за гончарний круг похмурого, малослівного ветерана, вже за кілька днів він перетворюється на дитину із сяючими очима. Глина дарує потужний позитив, повертає відчуття власної потрібності й знімає душевний біль. Через те, як людина працює з глиною, я можу зчитувати її внутрішній стан”, — ділиться досвідом ветеран.

Сьогодні кераміка Віталія Владковського — це не лише посуд чи декоративні скульптури, а й справжні музичні інструменти: давні глиняні свистки-окарини та унікальні ударні інструменти уду. Майстер переконаний, що його найкраща робота ще попереду, а праця з глиною залишається для нього головним способом життя та самовираження.

Читайте також: Ветеран війни з Калущини Василь Семко став лауреатом престижної мистецької премії

Підтримати редакцію donate/kalush_informator 
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com