У гірському селищі Бойки на Івано-Франківщині фактично мешкають 16 людей, серед яких двоє дітей. Тут є 11 хат, немає школи, церкви чи амбулаторії, а єдиний магазин місцева жителька облаштувала у власній оселі. Попри віддаленість, мешканці самі вирощують овочі, тримають худобу та ведуть господарство.
Розповідає Суспільне Івано-Франківськ, пише Інформатор.
У Бойках зареєстровані 49 людей, проте постійно проживають лише 16. Селище належить до Солотвинської громади Івано-Франківського району та зберігає свій юридичний статус.
“Фактично селище Бойки — це перше поселення, ще Маняви не було. Манява починалася із Бойків”, — розповідає староста Галина Вінтоняк.
За її словами, колись у Бойках працювало лісництво та вели лісорозробку. Тоді поселення було значно жвавішим, а нині фактично складається з однієї вулиці, що належить до Маняви.
Двоє дітей на все селище
Єдиними дітьми у Бойках є 12-річний Ілля та п’ятирічна Анастасія. Щоб дістатися до школи й садочка, вони долають пішки близько двох кілометрів, а далі їдуть шкільним автобусом ще приблизно три кілометри.
У вільний час діти граються, допомагають старшим по господарству, доглядають за тваринами та збирають овочі.
Більше у репортажі Суспільного
Господарство допомагає заробляти на життя
Місцева жителька Галина Верхоляк утримує двох корів, курей і кроликів. Також вирощує картоплю, буряк, моркву, інші овочі та помідори в теплицях. Молоко продає місцевим мешканцям або здає перекупникові.
“Корова забезпечує і себе, і нас”, — пояснює жінка, яка продовжує господарювати, адже це приносить дохід родині.
Її сусідка Марія Приймак також тримає корову та вирощує овочі й фрукти. Більшість продуктів місцеві мають власного виробництва, а решту привозить автолавка, яка приїжджає двічі на місяць.
“У нас — все своє, “привозне” тільки зерно”, — розповідає Марія Приймак.
Гірська річка та відсутність газу
Щоб потрапити до Бойків, потрібно переїхати гірську річку. Під час сильних дощів вода може розливатися, через що мешканцям доводиться залишатися вдома по два-три дні, поки рівень не спаде.
У селищі немає газопостачання, тому люди опалюють будинки дровами. Попри це, місцеві пристосувалися до умов життя та самостійно дають собі раду.
“Газ у нас тільки до центру Маняви “дотягли”, а сюди, по горах — ні, ми — з дровами”, — каже Марія Приймак.
Селище поступово спорожнює
Галина Верхоляк живе у Бойках уже 36 років. Жінка пригадує, що колись у кожній хаті були діти, по двоє-троє, однак із часом кількість мешканців зменшилася.
“Отак потрошки зменшуються вже Бойки. Одно, що є, атмосфера у нас така, що нам спокійно. Хоч далеко йти, але ми вже собі попривикали”, — розповідає вона.
Марія Приймак також зазначає, що попри віддаленість і побутові труднощі, життя в селищі триває.
“Далеко, але жити можна. Живемо, не тужимо”.
Підтримати редакцію donate/kalush_informator
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
