У 2022 році Тетяна Яковенко евакуйовувалася з прифронтового села Кам’янка, що на Донеччині. Поки більшість людей намагалася забрати найнеобхідніші побутові речі, жінка склала у валізу найдорожче — бульби своїх улюблених жоржин, чим неабияк здивувала українських захисників.
Пише Інформатор.
50-річна Тетяна Яковенко на початку повномасштабного вторгнення вивозила дітей і квіти. Каже, що на блокпостах хлопці-військові дуже дивувалися, коли бачили у валізах бульби жоржин.
Сьогодні вона вже понад чотири роки мешкає у селі Камінь Рожнятівської громади, де її квітучий город став справжньою окрасою всієї околиці. Квітами жінка захоплюється вже не одне десятиліття — каже, відколи себе пам’ятає. Вивозячи з-під обстрілів дітей та стареньку маму, вона прагнула зберегти хоча б часточку рідного дому. Притулок на Калущині їй запропонували подруги зі студентських років.
Спочатку вивезені сорти жінка садила на грядках у сусідів. Згодом виорала власний город під картоплю, а поруч висадила і улюблені жоржини. Значну роль у долі родини відіграла й місцева громада та небайдужі люди, які допомогли придбати для переселенців власний будинок у селі.
“Велика заслуга у цьому нині, на жаль, покійного старости села Дмитра Федоріва. Я ніколи в житті не забуду, скільки доброго він зробив для мене та моєї сім’ї. Принагідно дякую Євгенії Бардяк, яка посприяла у лікуванні”, — з особливою теплотою та вдячністю розповідає жінка.
Тетяна розповідає, що у період облаштування побуту її спіткало нове важке випробування. Уже після переїзду у село Камінь Тетяна пройшла медичне обстеження і діагноз лікарів виявився приголомшливим — четверта стадія раку грудей із метастазами в кістках. Жінка вже пройшла понад 10 курсів хіміотерапії і продовжує складне лікування. Каже, у цей непростий час її підтримують місцеві мешканці.
Нині діти квітникарки адаптувалися до нового життя, старша донька навчається на кухаря-кондитера у Калуші, а молодший син ходить до третього класу місцевої гімназії.
Незважаючи на підступну хворобу та виснажливі процедури, пані Тетяна не полишає улюбленого захоплення і самотужки доглядає за сотнями кущів жоржин, колекція яких сьогодні налічує понад 150 сортів. Найбільш розкішно та яскраво її квітник буяє саме восени, милуючи око до найглибших заморозків. Цими днями жінка викопує та готує бульбини до зимового зберігання.
“Взагалі викопувати жоржини найкраще вже після першого морозу, але цьогоріч я розпочала це робити завчасно — затяжні дощі просто не дають працювати на городі”, — пояснює пані Тетяна.
Незважаючи на важке лікування та життєві негаразди, жінка щодня порається біля квітів. Каже, вони дають їй сили жити далі і вона дбайливо ховає бульбини до весни та сподівається, що наступного року розквітнуть вже під мирним українським небом.
Підтримати редакцію donate/kalush_informator
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
