Неподалік Калуша виявили забутий військовий цвинтар часів Першої світової

Калушанин Андрій Шутяк понад 10 років досліджує перебіг Першої світової війни на теренах Івано-Франківщини, зокрема займається пошуком давніх військових цвинтарів. Лише нещодавно завдяки зусиллям однодумців вдалося встановити місце розташування одного з таких поховань.

Розповідає Інформатор.

Усе розпочалося із теоретичних пошуків даних, що могли допомогти встановити місцезнаходження цвинтаря. У процесі дослідження було опрацьовано картки смерті та записи про загиблих із так званої «зеленої» картотеки Військово-історичного архіву Чехії, списки втрат Verlustlisten, а також полкові метричні книги смертей LIR Nr. 28. У результаті вдалося встановити імена 94 військовослужбовців, похованих у районах Рибного, Монастиря та Пасічної в Івано-Франківську.

За цей час чоловік зібрав навколо себе багатьох однодумців, які допомагають із пошуками. До слова, їхню діяльність помітили за кордоном, зокрема — у Чехії та Словаччині. Вони пропонують розпочати відновлення таких поховань.

“Була теорія, а зараз ми почали практику. Тобто здійснюємо польові дослідження. Найважче — це було просто по місці туди поїхати. Тому що все те, за чим я хлопців орієнтував, — це була теорія. Орієнтувалися за даними, що були в метричних книгах, за запитами. Були там фотографії і за ними теж орієнтувалися. Хоча мені місцеві пишуть: “О, ми вже купу років знали”.

Калушанин знайшов волонтерів-однодумців — Богдана Гебуру із Підмихайля та Владислава Полівчука із Чорткова (Тернопільська область), які цікавляться дослідженням історії Першої світової війни, та запропонував їм поїхати й знайти місце розташування цвинтаря у Ямниці.

За даними Андрія Шутяка, на відтинку Рибне — Пасічна було три військові цвинтарі, однак точне місце розташування того, який вони шукали, залишалося невідомим. Ще у 2023 році калушанин запропонував Богдану та Владиславу розпочати практичні пошуки цього поховання. Враховуючи інтереси, хлопці охоче долучилися до пошуків, які тривали більше трьох років.

“У нашому випадку інформація про цвинтар, хто на ньому похований, і навіть декілька фотографій того цвинтаря є, але от місця його розміщення не було. Завдяки зусиллям Андрія Шутяка — модератора групи — було встановлено, що цвинтарів на відтинку Рибне — Пасічна було три. Ми тією ідеєю горіли давно. Памʼятаю, як тільки Андрій опублікував той матеріал, то запропонував мені, бо живу в ІФ, може, на якихось вихідних зʼїздити туди і пошукати отой цвинтар. Це був 2023 рік, і пройшло аж три роки, поки ми з Владом його знайшли.

Поштовхом було те, що в одній із тематичних груп виклали фотографії того цвинтаря і вказувалось, що він нині не відновлений. Я загорівся тією ідеєю знову, досвід трохи в такому маю, і запропонував Владу Полівчуку таку собі пошукову прогулянку. Ми вирушили на пошуки. Через обмежений час вирішили перевірити дві локації, і одна з них була вдала”, — розповідає Богдан.

Найскладнішим етапом пошуків, за словамими Владислав, було візуально виявити місце розташування цвинтаря, адже там не збереглося жодного хреста. На місце поховань вказували лише могильні горбки, але й ті потрібно було помітити, бо вони були приховані під барвінком.

“На місці мало бути три місця поховання, але через обмежений час вирішили обійти лише два ймовірні місця. І, як відомо, на одній локації пошуки увінчались успіхом. Хоча знахідка була все одно випадковою. За 100 метрів до місця я звернув увагу Богдана на барвінок, а він, з власного досвіду, часто росте на місцях поховання. Далі ми пройшли ті 100 метрів і чомусь вирішили зупинитися, а далі Богдан подивився під ноги і вигукнув: «Ти бачиш те, що і я?». У ході подальшого обстеження території сумнівів не залишилось: ми знайшли те, що шукали”, – поділився з Інформатором Владислав.

Богдан Гебура пригадує момент, коли під час пошуків випадково звернув увагу на невеликі насипи, схожі на старі могили. Саме тоді він припустив, що їм вдалося натрапити на цвинтар, який вони шукали.

“Не знаю, що мене змусило зупинитись і глянути під ноги. Під ногами чітко проглядались насипи, ніби від старих могил. Я зразу глянув вище і нарахував у ряді п’ять таких насипів, а потім ще один ряд. Глянув на Влада і кажу: «Це цвинтар і, напевне, той, що ми шукаємо». Після чого обстежили те місце, зробили кілька фото.

На жаль, побачене нас неабияк здивувало та засмутило. Більшість могил були пограбовані так званими “детекторними шукачами”  Здавалося б, навіть хрести, які досі стоять над могилами, не змогли зупинити тих, хто знехтував пам’яттю про загиблих та елементарними моральними принципами.”.

Андрій Шутяк зізнається, що попереду ще дуже багато роботи та планів, однак для їх реалізації потрібні час і фінанси:

“Знахідка активізувала процес пошуку інших потенційних місць. Там їх десятки, бо фронт йшов якраз. Далі що буде? Ми створили групу в WhatsApp, тому що багато людей пише з тих сіл — Загвіздя, Рибного: “От ми там це знаємо, там то знаємо”. Хочемо писати грант на Вишеградський фонд. Маємо велике підґрунтя, але тільки треба величезну роботу здійснити з написання цього гранту”.

Ярослав Куцій

Підтримати редакцію donate/kalush_informator
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com