У високогірній Осмолоді на Калущині мешкають близько 60 людей. У селі немає школи, дитячого садка та аптеки, тому за освітою, ліками й іншими послугами місцевим доводиться їздити до сусідніх населених пунктів. Водночас життя серед карпатських гір має свої переваги: чисте повітря, річки, пасовища та можливість вести власне господарство.
Пише Інформатор з посиланням на Суспільне Івано-Франківськ.
Осмолода розташована серед гірського масиву Ґорґани, неподалік річок Лімниця та Молода. Через село проходять туристичні маршрути, тож мандрівники нерідко зупиняються тут на відпочинок. Місцеві продають тут гостям молоко та інші домашні продукти.
Корінний житель Осмолоди Володимир Глушко народився і виріс у селі. Разом із дружиною чоловік виховує чотирьох дітей. У жовтні 2026 року йому виповнилося 60 років, однак свій вік він сприймає з оптимізмом.
“Я вже, можу сказати, молодий пенсіонер, бо вважаю себе ще молодим. Живу в горах, здоров’я є, настрій гарний. Так що відчуваю себе не на 60, а на 40 років. І всім так чесно кажу: я в паспорт не дивлюся, а дивлюся, як відчуваю себе”, — розповідає Володимир.
У господарстві чоловіка є корова, теля, свині, 40 курей і троє собак. Більшість продуктів родина вирощує самостійно. За словами Володимира, без власного господарства прожити на заробітну плату було б складно.
“Тяжко працюємо, зранку встаємо і так живемо. За господарством переважно я дивлюся. І коло худоби ходжу: і пою, і дою, кури годую — все. Жінка вдома вранці їсти варить, а я вже — на господарстві. А діти вчаться: хто до школи ходить, хто вчиться вже у Франківську“, — каже чоловік.
Щоранку Володимир доїть корову. Частину молока залишає для родини, а з решти готує кисломолочні продукти, сир і сметану. Улітку домашню молочну продукцію купують туристи.
Чоловік переконаний, що особливий смак молока пояснюється гірськими травами, якими живляться корови.
“Взагалі молоко в горах дуже смачне від будь-якої корови, бо тут є різні трави. Навіть хто в нас купує молоко, чи туристи, чи ще хтось, то говорять, що воно таке солодке, і все запитують, чи ми туди цукру не даємо. Цукру ніколи не даємо“, — розповідає Володимир.
За його словами, корови є приблизно у 90% господарств Осмолоди. У селі достатньо пасовищ, тому в теплу пору року тварини можуть самостійно знаходити місця для випасання.
“За останні ворота вигнав — іди собі на всі чотири сторони. Я кажу, що то в Індії худоба ходить на дорогах, на асфальті. А в нас не ходять — у нас ходять на пасовищі. Ніхто ніколи їх не пасе. Ні влітку, ні навесні, ні восени. А восени вже по городах пускаємо пастися”, — ділиться чоловік.
Донька Володимира Андріана Мендюк виховує трирічну доньку Соломію. Жінка розповідає, що відсутність дитячого садка в Осмолоді створює деякі труднощі.
“Для батьків, які працюють, це дуже важко, що немає садочка. І щоб віддати дитину в садочок, потрібно їхати в інші села. І то є складнощі, тому що ви залежите від свого власного автомобіля чи від громадського транспорту, з яким тут теж не дуже гладко“, — говорить Андріана.
У самому селі немає й школи. Учні початкових класів їздять на навчання до Ясеня, що розташований приблизно за 17 кілометрів. Дітей підвозить шкільний автобус. Проте, за словами жінки, така дорога все одно додає незручностей.
Щоб донька могла відвідувати гуртки та спілкуватися з однолітками, родина їздить до Перегінського — це близько 25 кілометрів від Осмолоди. Там же купують ліки, оскільки в селі немає аптеки.
Водночас Андріана відзначає й переваги життя в горах: свіже повітря, спокій та менший рух транспорту. Поки донька ще не навчається у школі, родині комфортно залишатися в Осмолоді.
Ще одна жителька села — Параскева Люклян. Вона переїхала до Осмолоди у 1990 році. Раніше працювала начальницею місцевого відділення зв’язку та інструкторкою з туризму, а тепер займається господарством. Жінка тримає корову на ім’я Зірка та свиню на кличку Пуф, вирощує городину.
Параскева самостійно порається біля тварин, працює на городі та коле дрова. Каже, що звикла до такої праці й не вважає її надмірно важкою.
“Як приїздили поляки, казали: “Де твій супермаркет?” Я відповідаю: в городі, все в городі. Я так “літаю”, як австрійська куля. Живу, як люди жили 50 років тому. Немає бані, немає пральної машини, все перу вручну. Як би там не було, Осмолода — то не життя, а насолода. Та й у селі треба вміти робити всіляку роботу: і корову здоїти, і свиню погодувати, і чоловікові вгодити, і дрова колоти“, — розповідає жінка.
Нині в селі живуть приблизно 60 людей. За словами Параскеви, до Другої світової війни Осмолода була значно більшою — тут мешкало майже три тисячі людей, переважно поляків.
Жінка згадує, що згодом до села приїжджали туристи з Польщі, чиї родини колись жили в Осмолоді. Для багатьох із них це були поїздки до місць, про які розповідали батьки.
“Дуже багато поляків приїздили як туристи. І то був такий ностальгічний туризм, бо їхні батьки колись тут жили і дітям розказували. Я готувала їсти, і старші люди приїжджали та розповідали, що до Другої світової війни тут жили поляки. І було жителів 3000. То по обидва боки дороги були хати. Але під час війни усе зруйнувалося, згоріло“, — каже Параскева.
Осмолода приваблює мандрівників і своїм розташуванням серед Ґорґан. Улітку сюди приїжджають відпочивальники, купаються в річках та вирушають у гори. Для самої Параскеви головними перевагами життя тут залишаються природа, чисте повітря та вода.
“Я тішуся, що мені Бог дав таку можливість, що я живу в Осмолоді“, — підсумовує жінка.
Фото: Суспільне Івано-Франківськ
Читайте також: “Війна кардинально трансформувалася” — воїн “Кіпіш” із Калущини про те, як дрони змінили хід бою
Підтримати редакцію donate/kalush_informator
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
