Постійні тривоги, виснаження та невизначеність часто позбавляють нас сили, а турбота про власне ментальне здоров’я стає не нагородою, а щоденною необхідністю. Про все це — у розмові з психологинею Русланою Семко.
Про практичні поради щодо того, як навчитися чути себе та не втрачати життєву енергію під час війни, Інформатору розповіла психологиня Руслана Семко із села Закерничне Перегінської громади. Фахівчиня спеціалізується на дитячій та підлітковій психології, а також на дитячо-батьківських стосунках.
— Розкажіть про себе. Що привело вас у професію і що допомагає залишатися в ресурсі?
— Я людина, яка любить бути серед людей і цінує живе спілкування. Мені цікаві люди, їхні історії, почуття, переживання та унікальний внутрішній світ. Обожнюю природу, подорожі, музику, танці й атмосферу місць, де вирує життя. Із задоволенням читаю книги, знаходжу в них глибокі сенси, прихований зміст і нові теми для професійних роздумів.
Я відкрита до нових знайомств, емпатійна, вмію співпереживати й уважно ставитися до почуттів інших. Вважаю, що за кожною людиною стоїть своя історія, яку важливо почути й зрозуміти. Я постійно навчаюся, розвиваюся і відкриваю для себе нове, адже цікавість до життя, людей і самої себе є невіддільною частиною мого професійного шляху.
Щодо моєї власної терапії — вона навчила мене бути уважнішою до власних почуттів, краще розуміти себе та свої потреби, чути внутрішній голос і визначати справді важливі цілі. Психотерапія стала для мене шляхом до глибшого самопізнання та можливості жити в більшій злагоді із собою.
— Як проходять консультації і чого очікувати людині, яка звертається вперше?
— На початку ми знайомимося — це взаємний діалог, запитання та відповіді, можливість поступово налагодити контакт. Ми обговорюємо те, що вас турбує, ваші очікування та бажані зміни, а разом окреслюємо напрям роботи. Темп, глибину й динаміку ми визначаємо суто індивідуально, з урахуванням ваших потреб і можливостей. Я підбираю методи відповідно до запиту.
Для мене принципово важливо створити простір довіри й безпеки, де ви зможете бути собою, вільно говорити про свої переживання та почуватися прийнятими без осуду. Я буду поруч там, де важко, і допоможу знайти внутрішні опори та відчути більше впевненості у власних рішеннях.
— Зараз багато хто говорить про втрату внутрішньої сили через стрес і війну. Як із цим бути?
— Я переконана, що сила є в самій людині. Але іноді через втому, тривогу, невизначеність і життєві обставини ми втрачаємо зв’язок із нею. У кожного з нас є свої джерела відновлення, але важливо навчитися чути себе, розпізнавати власні потреби і розуміти, що забирає нашу енергію, а що її повертає.
Є кілька базових рекомендацій, які допомагають тримати психологічний опір:
- Навчитися чути себе. Не ігноруйте втому, тривогу чи роздратування. Запитуйте себе: “Що я зараз відчуваю? Чого я потребую саме зараз?” Це допомагає не накопичувати внутрішнє напруження.
- Знати свої джерела енергії. Згадайте, що наповнює вас: прогулянка на природі, музика, танці, творчість, читання, подорожі чи улюблена справа.
- Не чекати повного виснаження. Турбота про себе — це не нагорода за виконану роботу, а щоденна необхідність. Сон, повноцінне харчування, рух і маленькі радощі мають бути частиною життя.
- Зберігати зв’язок із реальністю та обмежувати інформаційне перевантаження. Визначте чіткий час для перегляду новин, обирайте надійні джерела і робіть інформаційні паузи.
- Не залишатися наодинці зі своїми переживаннями. Людське спілкування — потужний ресурс. Часто є люди, які хочуть, аби їх просто вислухали й почули без осуду, навіть без порад — через банальний брак живого спілкування. Коли ж власних ресурсів недостатньо, важливо звертатися до фахівця.
- Знаходити маленькі радощі в повсякденності. Не відмовляйте собі в радості через війну. Кава з другом, квіти, улюблена книга чи догляд за рослинами — це способи підтримувати життєву силу.
— Чи є універсальні поради щодо роботи з депресивними чи глибокими кризовими станами?
— Насамперед не треба до себе ставитися надто вимогливо. Дозволити собі слабкість, сльози, потребу в допомозі — це також частина психологічної стійкості. Водночас депресія — це дуже особисте і я не даю універсальних порад чи встановлюю діагнози. Хтось глибоко засмучується через опале листя, а хтось переживає непоправну втрату близької людини. Буде непрофесійно порівнювати навіть такі речі. Все дуже індивідуально.
— Яка ваша особиста улюблена практика або ритуал допомагає триматися на балансі як професіоналу?
— Найбільш доступне у будь-який час — це музика, танцювальна гімнастика та велосипед. Це найкраще допомагає мені перезавантажитися, переключити увагу та розслабитися. Але у кожного свої ресурси. Вірте в себе і допомагайте собі. Всім добра та миру.
Підтримати редакцію donate/kalush_informator
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
