У Гринькові вшанували загиблих підпільників і відновлять криївку в урочищі “Плаїк”

У Перегінській громаді відбувся захід із вшанування пам’яті повстанців, які восени 1947 року загинули у нерівному бою з енкаведистами в урочищі “Плаїк”, що поблизу села Гриньків. Пам’ятний захід об’єднав місцевих жителів, краєзнавців, представників громадських організацій та нащадків полеглих героїв.

Пише Інформатор.

Про перебіг події, людські долі та збереження пам’яті розповіла учасниця громадської організації “Ми пам’ятаємо” та членкиня Братства ОУН-УПА Василина Семкович.

“Ми вшанували тих Героїв, які загинули 1947 року в урочищі Плаєк у селі Гриньків. Нині з нами були дві правнучки та праправнучка Софійка повстанця Василя Юріва на псевдо “Грім”. Його дочка ще живе, вона була геть малою, коли він пішов у підпілля і коли його вбили. Коли тіла везли підводою через село, там був батько Василя та Параски Юрів, але він сказав, що там немає його дітей — аби не наразити на Сибір сімʼю і ту малу онучку. Своєю чергою ця жінка нині передала нам цукерки і казала вже своїм онучкам: “Аби ви дали людям цукерки”. Також вона пригадує, як мати брала її маленьку і носила у ліс упівцям їжу”, — зазначає пані Василина.

Василина Семкович зізнається: багато часу минуло, а доля не перестає відкривати нові сторінки минулого. Жінка каже, що й сама не знає, як знаходить ці відомості — воно ніби знаходить її само, бо вірить, що це сам Бог зводить потрібних людей. Коли ж людина не шукає собі слави, а щиро мріє лише про те, аби діло робилося і герої були вшановані, все вдається найкращим чином. Найбільшою ж заплатою для неї стало те, що учасникам заходу пообіцяли передати унікальні світлини. У той день серця присутніх палали, адже до вшанування долучилася справжня еліта, а місцеві вчителі взяли на себе зобов’язання обов’язково привести сюди дітей. Попереду — велика мета: з Божою допомогою та спільними зусиллями знову відбудувати криївку, зробивши її довговічною, із залитою капсулою часу. Гроші та фінанси обов’язково знайдуться, адже це не просто людський задум — так має бути.

Захід розпочали з нашого славня, який колись співали пошепки по хатах та криївках і який нині звучить гучно та гордо. Була хвилина мовчання та інформаційна довідка, аби знати, за кого ми молимося і завдяки кому ми є. Також декламували заповіді націоналіста — Декалог, яким жили повстанці. Мар’ян Бардяк наголосив, як важливо проводити такі заходи нині, бо ми пробуджуємо той дух, і він допомагає нинішньому війську. Як каже Володимир Олівець, “війни виграють і на фронті, і в тилу”. Закінчили захід маршем ОУН-УПА “Зродились ми великої години”, а дорогою співали “Ой там у лісі на полянці”. Також у селі Сливки зупинилися, щоб ушанувати Романа Близнюка — Героя сучасної війни у день роковин його загибелі.

ДОВІДКОВО: трагедія в урочищі “Плаїк” сталася 5 листопада 1947 року. Напередодні зими підпільники пропаганди Карпатського Краю збудували бункери під горою Петрос, де планували зимувати понад 20 повстанців. На початку листопада шістьох охоронців направили в Гриньків за продуктами. Проте місцевий станичний, який вже співпрацював з енкаведистами, навмисно відправив їх у бункер в урочищі “Плаїк” до чотирьох інших підпільників і здав їхнє розташування ворогу.

Уранці 5 листопада радянські війська обступили сховок. У нерівному бою загинули дев’ятеро повстанців: Василь Юрів (“Грім”), Параска Юрів, Ярослав Осадчук (“Хмара”), Гаврило Богославець (“Галичанин”), Федір Гаврилів (“Тарас”), Леон Матищук, підпільник на псевдо “Грізний” та двое невідомих бійців. Ярослав Осадчук і Параска Юрів кохали одне одного й планували одружитися: Ярослав, аби не потрапити живим до рук ворога, підірвав себе гранатою біля річки Лімниці, а Параску наздогнала ворожа куля за кількасот метрів від нього. Врятуватися вдалося лише пораненому Леону Гелетію (“Тисі”), якого лісоруби заховали у надійному місці та допомогли перебратися до родичів.

Тіла загиблих повстанців енкаведисти привезли до Перегінська на територію тюрми НКВС, зганяючи людей з навколишніх сіл для впізнання. Попри ризик арешту та заслання до Сибіру, місцеві сміливці підпоїли вартових і вночі на двох возах, обмотавши колеса ганчір’ям, вивезли тіла героїв та таємно поховали їх у Братській могилі на горішньому цвинтарі Перегінська.

У травні 2018 року криївку в урочищі “Плаїк” відновлювали силами лісників та Братства ОУН-УПА. Наразі споруда знову зруйнована, проте місцева громада та активісти вже запланували її повну відбудову, аби зберегти пам’ять про визвольну боротьбу для майбутніх поколінь.

Читайте також: На Калущині волонтери відремонтували та впорядкували хату-музей Василя Сидора “Шелеста”

Підтримати редакцію donate/kalush_informator 
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com