Інформатор Калуш

ЖИТТЯ

Сергія Жадана висунули на Нобелівську премію 2022 з літератури

Чи не вперше за останні 60 років сталася безпрецедентна подія, яка сколихнула літературний світ і вчергове привернула увагу світової спільноти до України. Цими вихідними Польська академія наук висунула в кандидати на здобуття Нобелівської премії з літератури популярного не лише в Україні, але й поза її межами письменника, автора пісень і лідера музичного гурту, активного волонтера Сергія Жадана.

«Жадан — один із найвидатніших поетів України, чудовий прозаїк, перекладений і нагороджений у світі, — на нашу думку, лавреат Нобелівської премії. Його голос як поета вже багато років має особливе значення для українців. Вільна Україна значною мірою говорить і думає словами Жадана, уважно їх слухає. Сьогодні поет у своєму Харкові. І він бореться», — заявив комітет.
Інформатор вирішив копнути вглиб історії й згадати про інших видатних українців, які свого часу були номіновані цю престижну премію.

Коротка інформація: Згідно з заповітом видатного ученого Альфреда Нобеля річний прибуток від його спадщини (більше ніж 31 млн шведських крон) був призначений на фінансування міжнародної премії, яка нині відома кожному як Нобелівська. Кожного року прибуток від спадщини ділиться на 5 рівних частин і присуджується визначним діячам у галузях хімії, фізики, фізіології або медицини, літератури, а також за особливі досягнення перед людством у встановленні миру.
На отримання премії в царині літератури номінуються автори, які створили «найбільш видатні твори в напрямку ідеалізму». Зокрема увагу приділяють не лише класичним літературним творам, але й публіцистичним, що пояснює присутність серед лавреатів навіть філософів та політичних діячів.

Ілюстрація порталу Читомо

Так вже склалося історично, що більшість українських письменників, які потенційно мали б змогу здобути Нобелівську премію, не допускалися до відбору через те, що народ, який вони представляли, не мав державності. Іван Франко одним з перших мав абсолютно реальну можливість стати лавреатом цієї премії, але цілий ряд причин завадив цьому. Зберігся документ з архіву Шведської академії, який датовано 1915 роком, де ім’я Франка значиться в списку претендентів під номером 4. Висунув кандидатуру нашого Каменяра священик УГКЦ, віденський доктор Йосип Застирець. Це рішення було підтримане також доктором Гарольдом Герном з Упсали, але в Стокгольмі лист-подання отримали надто пізно: питання відбору лавреатів було вже давно вирішене. Номінувати видатного генія Івана Франка наступного року стало запізно – він помер у 1916 році, а згідно з правилами премія не може бути присуджена посмертно.

Згодом вже радянська влада тиснула на «небажаних» митців. Не дивно й понинині, що саме вживання української мови чи присутність української культури на світовій сцені став для них кісткою в горлі.
За 121 рік існування премії було багато спроб висунути на Нобелівську премію з літератури й інших українських письменників, таких як Миколу Бажана, Івана Драча, Уласа Самчука, Павла Тичину й Ліну Костенко. Але останньою й найтрагічнішою для України стала спроба з постаттю поета-дисидента Василя Стуса. Вже у незалежній Україні, через понад 20 років після смерті митця завдяки журналістському розслідуванню історика, журналіста й публіциста Вахтанга Кіпіані було здійснено спробу відновити цілісну картину життя й таємничої смерті митця, а також пролито світло на на ситуацію із номінацією Василя Стуса на Нобелівську премію.

Ілюстрація порталу Читомо

Про історію номінанта Стуса існує багато міфів і багато непояснених історій, адже він був одним із найсильніших голосів українського народу, який чули не лише в Україні, але й далеко за її межами. Прикро, що сучасники митця фактично не мали можливості читати його твори, оскільки їх видання було цілковито заблоковано радянським режимом. За життя Василя Стуса остання його публікація побачила світ у далекому 1966 р. А потім – 19 років тиші. І трагічна смерть. Лише в 90-их роках минулого століття завдяки родині й товаришам побачила світ повна збірка його віршів, яка навіки закарбувалася в серцях українців та українській літературі.

Остап Микитюк

Нагору