Не потрібно бути Шерлоком, щоб помітити, що наше ставлення до матюків зараз інакше ніж було в мирний час. Хтось став вживати таку лексику ледь не через слово, хтось перестав соромитись та балакати матом при батьках (або при дітях), а хтось навпаки категорично обмежив себе у використанні міцного слівця. Та стрес нікуди не дівається.
Інформатор вирішив розібратися з обсценною лексикою.
Матюки — це особливий винахід суспільства, який виконує важливу психологічну функцію. Він позначає емоційний стан, який виходить за межі нормального. Коли важко дібрати слово зі звичайного лексикону — мат вам в поміч. Завдяки матюкам психіка захищає себе від зриву в зовсім неконтрольовані емоції, оберігає межу інтегрованості. Це культурна функція матюків — позначати лінію норми, тому вони і є забороненою лексикою.
Чи нормально, що зараз матюків так багато?
Нормально, адже психіка мільйонів людей перебуває в надсильному напруженні. Тож, коли ми чуємо/читаємо ці матюччя, використані іншими, ми й свій стан впізнаємо і приєднуємося. Є таке поняття, як стенічні стани: це злість, гнів, обурення. Астенічні стани послаблюють психіку, стенічні — посилюють її. Так от, емоційне єднання в стенічних станах — корисне для психіки зараз.
Чи залишимося ми такими матюкливими після перемоги?
Це залежить від нас. У матюччя є своя унікальна функція — від надмірного використання не за призначенням вони втрачають свій вплив. Тобто, якщо матюки нормалізувати в повсякденні, вони вже не виконуватимуть роль викиду емоцій.
Швидше за все, вони залишаться в минулому, як дискурс війни, і потребуватимуть культурного опрацювання. Після перемоги варто буде відбудовувати не тільки міста, а й власну культуру мовлення.
Чому не варто зараз забороняти матюки?
Матюкання — це складний механізм, який є одночасно і колективною самооцінкою, і саморегулюванням, і самовизначенням. Зараз важливою є спільна емоція та взаємна підтримка.
Як себе стримувати від матюків?
Мати кілька приказок, прислів’їв чи смішних куплетів або ж слів-замінників, які можна використати. Це може бути ваше авторське, унікальне, з якого інші будуть брати приклад.
Також Інформатор запитав у психологині із “Спільноти психологів Калуша” Іванни Гусениці, чому люди стали більше матюкатися, чому ми чуємо з телеефірів нецензурні слова і як з цим боротися:
“В українській мові присутні не так матюки, як лайка й прокльони, а це дещо інше. Певною мірою ми так захищаємось. І “руський карабль” яскравий тому приклад. Матюки взагалі, це не добре і не погано. І говорити про те, що вони (телеведучі) транслюють мати в прямому ефірі… Ну вони також люди й проживають якісь свої емоції. Вони мають на це право. А як боротися? Я б радила не боротися взагалі. Це треба прожити й відпустити”.
Не стримуйтеся. Але й не перетворюйтесь у росіян.
Остап Микитюк
