Цьогоріч Україна вперше святкує Міжнародний день молоді, грунтовніше долучаючись до європейської цивілізації.
Розповідає Інформатор.
Це свято було засновано ще в 90-х роках минуло сторіччя, а вперше його відзначили 12 серпня 2000 року. Ідея створення полягала у приверненні уваги до проблем молоді, її розвитку, для підтримки її проєктів та інформування світової громадськості про це все.
Щороку Міжнародний день молоді має певну тематику. У 2022 році темою є: “Солідарність поколінь: створення світу для усіх віків”, яка присвячена боротьбі з ейджизмом — упередженим ставленням до людини на підставі віку.
“Сьогодні ми згадуємо просту істину: нам потрібні люди будь-якого віку, як дорослі, так і молоді, щоб, об’єднавши зусилля, побудувати кращий світ для усіх. Упередження та дискримінація, пов’язані з віком, заважають цій важливій співпраці. Солідарність та спільна робота є сьогодні важливими, як ніколи раніше. В цей важливий день, об’єднаймось між поколіннями для подолання бар’єрів та працюватимемо над досягненнями для справедливого світу”, — висловився у своєму відеозверненні генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш.
Раніше в Україні День молоді відзначали за радянською традицією, в останню неділю червня. Однак минулого року, в ході декомунізації, Україна зробила ще один крок від росії, приєднавшись до святкування, яке започаткувала ООН.
У нас, як і всюди у світі, існують споконвічні проблеми між старшим і молодшим поколінням. Інформатор поцікавився у калушан, як вони багать картину міжпоколіннєвих взаємозв’язків:
“Найбільша проблема, яка виникає у моєму спілкуванні з мамою — це те, що вона не розуміє сучасної свободи. Я з покоління “Z” і для мене нормально змінювати місто для проживання, багато подорожувати, пробувати нові захоплення та не обмежувати себе конкретним планом на життя. Вона ж вважає, що у 21 варто вже знати, що ти будеш робити далі. У неї є ідеальна картинка мого життя в голові. Можна сказати, що вона знайшла принцип успіху і намагається нав‘язати мені його. А я просто живу і насолоджуюсь. Без довгострокових планів і правил. Та й зараз жити “по плану” не вийде: війна, смерть і постійна зміна подій. Мою маму бісить ця “свобода”, — Анна, 21 рік.
“Молодше покоління переконане, що знання важливіші, ніж досвід. Молодші завжди приходили за порадою до старших — так творилась людська культура, і мені дуже прикро, що часи міняються. Втім, я намагаюсь не залишатись “відсталим дідусем” та пробую зрозуміти інтереси теперішньої молоді. І я вам скажу, що це ох як важко, нехай діти врахують це”, — Володимир, 56 років.
“Складно спілкуватися зі старшим поколінням, коли теми, що тебе турбують, для них не є дискусійним питанням. Вони за своє життя уже сформували певну думку і не відступляться від неї так просто, а твої аргументи їх зазвичай мало цікавлять. Щоб не сваритись зайвий раз, просто уникаєш розмови про ті чи інші речі. Або стикаєшся з тим, що старші надто мало обізнані в певному питанні, яке тобі цікаве, і як тільки починаєш пояснювати, давати якийсь контекст, надто швидко втрачають інтерес і переключають розмову на щось більш звичне для них”, — Олександра, 19 років.
“Буває, що я зовсім не розумію, чого хочуть нинішні діти і чого вони прагнуть досягти в житті. В мою юність однолітки молодь задумувалась про кар’єру, сім’ю, планували життя наперед. Певно ми живемо в зовсім інший час, коли розпланувати нічого не виходить. Я маю на увазі війну. Але мені все одно здається, що юнаки і дівиці все частіше дивляться кудись не туди”, — Світлана, 44 роки.
“Я вважаю свої стосунки з батьками хорошими, дружніми. Інколи в нас виникають розбіжності у поглядах. До прикладу, моє ставлення до LGBTQI+ спільноти є прихильним, тоді як батьки стоять на менш ліберальних позиціях. Однак такі розбіжності не спричиняють конфліктів між нами — це, радше, поле для плідних розмов та обміну досвідом”, — Христина, 23 рік.
Ціннісне провалля між поколіннями може бути справді широким і глибоким. Однак сьогодні вдалий день, щоб переосмислити своє ставлення як до молодших, так і до старших від себе людей, та знайти те, що нас об’єднує.
Остап Лагойда
