Продовжуємо нашу понеділкову рубрику, де Інформатор Калуш слухає музику і розповідає, чому її повинні послухати ви.
Читайте, слухайте та насолоджуйтесь! Для цього — тицяйте на виділені тексти.
Виняткове творіння
Нещодавно ми мали можливість святкувати музичний ювілей однієї ісландської виконавиці, проте українська аудиторія з її творчістю мало знайома. І дарма, бо це Бйорк Гвюдмюндсдоуттір, або ж просто Бйорк — одна з найоригінальніших поп-виконавиць останніх десятиліть.
Через 5 років студійного мовчання, ісландська співачка випустила у світ свій 10-й повноформатний альбом, який вже почав жити своїм життям. Багато в чому йому вдалось повторити стилістику попередніх робіт Бйорк у їхній різножанровості, прогресивності та індустріальності (видавати стукіт по батареї за барабанну партію). Це яскраве музичне поєднання з’єдналось з не менш строкатим поєднанням зовнішнім — новим чудернацьким вбранням і зухвалим макіяжем, що привертають усі найближчі погляди.
Такий стиль Бйорк витримує з 1997 року, коли випустила свій 3-й альбом “Homogenic”. Перед тим на виконавицю було здійснено замах, який ледь не обірвав її життя, після чого вона перестала боятись бути собою, та й узагалі чого-небудь. Цей страшний сюжет у біографії відкрив чимало перспективних дверей у її творчому коридорі.
Однак ця платівка стала для Бйорк особливо близькою. Річ у тім, що співачка усі ці 5 років провела у рідній Ісландії, де вона прожила свою юність. Тож у роботі є багато етнічних мотивів, що покликаються на старовинні ісландські міфи про тролів і морських чудовиськ.
“Грибне місто під землею викривляє лісову підстилку. Ми ходимо по цих затонулих, таємничих стовбурах, що прориваються крізь мох від нашого кохання”, — ділиться Бйорк своєю картиною лісового кохання у пісні “Fungal City”.
Однак музикантка не була б собою, якби через увесь її альбом ниткою проходила лише одна тема. Звісно, що концептуальність для ісландської новаторки є звичною справою, і цей альбом не став винятком. Всі теми, які піднімаються у 13 піснях, служать дороговказом для одного сюжету — пошуку свого коріння. Не дарма назва твору перекладається з латини як “копач ям”. Однією з таких тем, що повертають Бйорк у її минуле, є її взаємозв’язки з матір’ю, яка померла у 2018 році.
“За життя жінки вона дістає чотириста яєць та тільки два-три гнізда, сплетених силою життя матері. Емоційний текстиль — сила, зіткана з життєвою силою матері, самопожертва” — веде трагічну оповідку співачка у композиції “Sorrowful Soil”.
“Простір у твоєму голосі показує масштаб твого співчуття. Тон твого голосу розкриває простір, який ти надаєш іншим. Чим більше я люблю тебе, чим сильнішим ти стаєш, тим менше я тобі потрібна”, — не менш зворушливий фрагмент з пісні “Her Mother’s House”, що транслює поступовий розрив людини з батьками.
Платівка наповнена й іншим, чимось ріжучим, дуже ностальгійним, гарячим, як ісландські вулкани. Унікальна манера співу Бйорк зв’язала це все у щось зовсім інше, створила чорну глибину на поверхні соленої води.
Звуки з темних глибин
Mikey and Matty — And It Came to Pass, Not to Stay
Ця річ захоплює з першого “погляду”, хоча б тим, що вона долає час. Ні, вона не стала революційною для жанру експериментального арт-попу. Просто вона повинна вийти 4 листопада, а послухати її можна вже зараз. Вийшов доволі таки приємний обман, згодні?
Якщо ж серйозно, то для братів Жерве, які є кістяком гурту, це вже другий альбом, але зі справді тривалою перервою у 9 років. Майкі і Метті пішли далі у своїх творчих пошуках та повернулись до коріння — створили майже чисто інді-фолковий альбом, відійшовши від більшості прогресивних фішок. “Атмосферний сет, записаний ранньою осінню під фортепіано і гітару у просторній, сонячній кімнаті” — ось як коротко можна охарактеризувати творіння братів. Проте полотно все ще може здивувати, бо неочікуваних поворотів тут більше, ніж в багатьох сучасних фільмах. Наче у просторну кімнату різко вривається хор.
Тексти братів наповнені широкою абстракцією, наче роздуми дитини про життя, яке вона ще не встигла прожити.
“Ти — звук каменя, що вискакує на замерзлому гірському озері. Ти — гніздо в дуплі колоди. Ти — останній з дітей, хто спустився з іржавої естакади. Ти — друг дикої собаки. Ти танцюєш і дивишся на зірки, і їхні вогні знають, де ти, і вони вже завели тебе далеко, — співає Метті наче про любов до мандрів у горах, полях і серед річок в пісні “Kevin’s Song” — Ти кажеш, що втомився від дощу, який падає на твої холодні плечі. Я пам’ятаю, як діставав виноград з лози на вершині каньйону, на який ти піднявся. Ти і нічого більше, крім блакитного неба”.
Тема подорожей є класикою для фолк-пісень, настільки, що авторам доводиться спітніти, аби вигадати щось нове, або хоча б не банальне. Символізм, до якої вдались брати Жерве цьому славно сприяє.
Такою ж безсмертною темою для задумливих поетів у сорочці в клітинку зі старенькою гітарою є час, його швидкоплинність і цінність.
“З тих пір, як я перестав гризти нігті, я бачив їх зростання як міру часу. Минулого разу, коли я їх відрізав, все було зовсім інакше, але тепер вони знову на кінчиках моїх пальців. Кожного разу, коли я чую твій голос, мені згадується кімната в дуплі дерева, де є місце для радості, для тривоги, і є місце для любові, і страху, і для мене. Кора зморщиться, і листя посіріє, подує вітер і гілки поламаються. Та зрештою дерево впаде на землю, і нові дерева будуть рости. Вони всі залишаються на деякий час і всі вони йдуть геть”, — діляться музиканти своїми зворушливими думками у творі “Treehouse”. у поєднанні зі звуками губної гармоніки.
Ця ностальгійна подорож може закінчитись, а може піти на повтор, бо акустичне наповнення альбому запрошує повертатись до його нутрощів знову і знову, без кінця і краю, як сам час.
Всякого потрошку
На завершення тримайте добірку окремих пісень від нашої редакції:
- LAUD — Там, де ти
Проста пісня про кохання, яка своїм наповненням нагадує музику початку 2010-х років, що викликає непідкупну ностальгію за довоєнними часами. Робота дарує приємну легкість, на коротку мить позбавляє турбот і ділиться променем віри у любов.
- MARINA — Savages
Глибока композиція від валійської співачки, що розповідає про тваринну натуру людини. Робота розкриває питання насилля, війни, інстинктів, пошуку людяності та інших фундаментальних тем. Марина визнає, що найбільшим її страхом є саме людина та її ненависть і жадоба.
- Arctic Monkeys — Body Paint
Новий сингл з прийдешнього альбому культових альтернативщиків, диски яких хутко розхоплювали у 2010-х роках. З роками вони не втратили популярності і впевнено ведуть свій музичний локомотив. Стилістично нова пісня сильно перегукується з творчістю мастодонтів, які стояли біля витоків сучасної рок-музики. Тут і вінтажний кліп, що покликається на “The Velvet Undergroud”. І легке звучання раннього інді-року. І загравання з оркестровими елементами, як то було у “The Beatles”. Врешті це створює незабутню атмосферу. Тема пісні — взаємозв’язки у стосунках після зради одного з партнерів.
Слухайте музику інших, створюйте свою, підтримуйте музикантів, підтримуйте себе!
Остап Лагойда
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com.
