Під час війни важко залишатись людиною. Жахи, що нас оточують, міцно прив’язуються до нас, інколи не залишаючи місця для проявів доброти. Однак ті, кому вдається зберегти в собі емпатію, заслуговують називатись людьми з великої букви. Це стосується і ставлення до тваринок, наших улюбленців, що, як і ми, переживають непрості дні.
Інформатор поспілкувався з Дариною — людиною, що з перших місяців допомагає собачкам, які опинились у скруті, та знаходить для них нову домівку.
Наскільки я розумію, ти займаєшся пошуком нового житла для домашніх тварин у скруті та їхнім перевезенням? Скажи, що тебе надихнуло займатись таким волонтерством?
Активно почала займатись прилаштуванням тварин з початку повномасштабної війни. Раніше допомогала виключно фінансово та вигулами притулкам у Києві та Київській області. Через те, що зараз збільшилась кількість покинутих тварин, спрямувала додатково напрям на пошук хороших господарів друзям нашим молодшим.
З якими найбільшими складнощами ти стикалась у цій справі?
З тим, що люди не завжди розуміли суть відповідальності. Часто можна побачити, як люди, беручи собачку з притулку, можуть її віддати через тиждень, або, що найгірше, викинути посеред дороги. Додатково — це складнощі з перевезенням собачок за кордон, а саме — оформлення ветеринарного паспорта. Україна робить паспорт міжнародного зразка, а на кордоні, наприклад у Польщі, прикордонники просять паспорт європейського зразка. Це дуже дивно, враховуючи що державні установи не видають такі паспорти, адже наша країна не входить у ЄС і це логічно. Цікаво, що в країнах ЄС ветеринари беруть собачок на огляд теж з українськими міжнародними паспортами. Для ветеринарів головне це наявність усіх потрібних щеплень.
Моя порада: на кордоні постійно пояснювати або мати при собі абсолютно всі необхідні документи і всі щеплення, які потрібні — це теж дуже важливо.
Чи співпрацюєш ти з “Домом Сірка”?
Не співпрацюю, але допомагаю коли є можливість. У “Домі Сірка” неймовірні собачки, дуже дружні. Наша сім‘я теж взяла собачку звідти. Це була чудова ідея прилаштувати Мімі, адже тепер вона наша любов та радість. Також я перевозила для моєї сім‘ї ще одну собачку з “Дому Сірка” у Німеччину. Моя родина дуже рада, бо собачка просто чудо.
Побувавши у багатьох притулках різних міст, хочу сказати, що “Дім Сірка” — один із найкращих, позаяк собак випускають побігати та про здоров’я собак підкуються. Велика шана керівникам, працівникам притулку, волонтерам, що рятують тварин, яких викидають нелюди.
Чи відчуваєш ти вдячність за цю роботу, від людей або тварин?
Для мене головне — знайти люблячу сім‘ю для собачки. Якби дивно це не звучало, але вдячність собачок я завжди відчуваю, як і будь-яка людина, яка рятує собак. Вони дуже вірні. Одного разу я перевозила собачку у Житомир на потязі. Прокинувшись зранку, я не повірила своїм очам, як побачила, що собачка повністю зализала мені мою рану. Собачки — дуже вірні і завжди відчувають порятунок.
Бережіть своїх улюбленців і дайте їм ту любов і турботу, яку вони заслуговують.
Остап Лагойда
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com.
