Легенда Лімниці. Як з‘явилась наша ріка?

Існує така легенда походження назви річки Лімниця. Серед високих гір Карпат гуляв буйний вітер “Бурій”. Його могутня сила вивертала столітні дуби, а гори він міг перевертати, як м’ячики й ніщо йому не заважало в цій забаві. Та одного разу на шляху опинилася могутня скеля, що не поступилася його силі.

Він так її обшарпав, так обгриз, що серед інших скель вона виглядала безформною і знівеченою. Її підніжжя, обвітрене хвилями подиху дужого вітру ще твердо стояло на своїх ногах.

Вітер “Бурій” дув безперестанку, а вона все опиралася і не здавалася. Та не встояла камінна гора проти вітру: скинув її в ущелину. Лишилася вона без єдиного деревця, без єдиної травички, гола – голісінька вона вже не мала ні гарного вигляду, ні привабливої краси, як було раніше.
Камінна гора заплакала. Їй поспівчували інші скали й також вилили свої сльози. Скотилися вони докупи, обгорнули цю скалу, що вітер зім’яв, і попливли долів. Чим більше вниз, тим більше назбиралося сліз, а з них потекла ріка.

А як тече вода, то вона на своєму шляху щось змиває. Отож змилося слово “долів”, та стерся сам початок, бо він був попереду, а залишилася частинка слова тобто – “лів”. З тої скали, що ще й донині “мнеться” вітрами, зі слова “долів” яке стерлося, з тої пори залишилося беззмістовне словосполучення “лів” і “мнеться”.

Десь на крутій хвилі сама по собі випала буква “в”, а те, що залишилося – “лімнеться” у швидкому говорі так, як і тече ця річка, назвали вираз Лімниця.