“Треба робити все що можеш, все що у твоїх силах, не зважаючи де ти є” — портрет Миколи Татевосяна

Є люди, які своїм життям показують, що немає нічого неможливого. Навіть якщо у їхньому житті сталося щось таке, що могло зламати. Герой сьогоднішньої історії — Микола Татевосян, один із таких людей. Це чоловік із неймовірною харизмою, непростою долею, але незламною волею до життя та неабиякою силою духу. На жаль, у лютому цього року його життя раптово обірвалося; але добрі справи, які зародилися в ньому, продовжують жити.

Розповідає Інформатор.

У 2014 році життя Миколи Татевосяна перевернулося з ніг на голову. Лікарі, розглядаючи результати томографії його головного мозку, в один голос стверджували, що людина з такими показниками не може ані розмовляти, ані рухати кінцівками. Але жага до життя хлопця показувала протилежне. Зрештою він був змушений сісти в інвалідний візок. В той час доля звела його з харківським тренером з армрестлінгу Вадимом Красовим. Вже за рік під його наглядом та керівництвом, Микола стає чемпіоном світу з армрестлінгу у Польщі.

В наступні роки хлопець сумлінно тренується і вже у 2019 році отримує 7 запрошень із різних країн на змагання найвищого рівня. До слова, наш герой бере участь не тільки у турнірах серед осіб з обмеженими можливостями, а й з абсолютно здоровими людьми.

Продовжуючи тренуватися Микола Татевосян стає майстром України міжнародного класу з пара-армрестлінгу, він є 11-разовим чемпіоном України, 9-разовим чемпіоном Кубка світу й багаторазовим чемпіоном та призером чемпіонатів Європи та Світу. Також він рекордсмен світу з дисципліни суворий підйом на біцепс!

“На моєму рахунку понад 12 кг медалей”, — ділився свого часу спортсмен.

А потім почалась повномасштабна…

З лютого 2022 року Микола, знаходячись в інвалідному візку, допомагав Харкову в перші місяці повномасштабної війни. Він волонтерив, розвозив їжу по найнебезпечніших районах міста, залучаючи при цьому й інших людей з інвалідністю.

“Коля був доброю і чуйною людиною, допомагав усім і в довоєнний час, і під час війни. Він показував своїм прикладом, що немає нічого неможливого. Він любив повторювати : — “Треба робити все, що можеш, все, що у твоїх силах, незважаючи на те, де ти є, і використовувати будь-яку нагоду, щоб хоч якось корисним!”, — згадує про нього кохана дівчина Світлана.

Раніше ми розповідали про Світлану у матеріалі Харків, Калуш, Ла-Тюрбаль: дорога українки до Франції | Інтерв’ю зі Світланою Коваль

Згодом, евакуйовуючись разом зі Світланою, вони опиняються у Франції. І навіть там Микола всіляко допомагав нашим захисникам і постійно генерував ідеї, як це можна зробити ще ефективніше.

Доля йому в цьому сприяла: одна з асоціацій запропонувала поїздку в Ренн на футбольний матч “Ренн-Шахтар”, який мав відбутися в лютому 2023 року.

“Ми вирішили на цей матч поїхати. І Миколі прийшла шалена ідея: на українському прапорі зібрати автографи у команди “Шахтар” і потім віддати його на аукціон для потреб ЗСУ”, — розповідає Світлана.

Але, на превеликий жаль, 18 лютого 2023 року серце Миколи перестало битися…

“Поїздка якось відразу стала неактуальною… Але ті, хто організовували її, зателефонували мені й запитали, чи я поїду, чи ні. Звісно вони знали про те, що сталося. Я сказала, що не поїду, але є така ідея, й організатори допомогли мені її завершити”, – каже нам Світлана.

Французькі волонтери пошили український прапор саме для цієї ідеї. Світлані таки вдалося потрапити на той матч і взяти автографи у всієї команди. Тепер, щоб довести Миколину ідею до кінця, дівчина шукає фонд, що погодився б провести такий аукціон і допомогти Збройним силам України.

Щиро сподіваємось, що все вдасться.

Далі буде…

Остап Микитюк

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com