Євген Гулевич — журналіст, науковець, перекладач та магістр культурології, який віддав своє життя за незалежність нашої неньки-України 31 грудня минулого року.
Ділиться Інформатор, покликаючись на Калуську міську раду.
Євген Гулевич народився 21 липня 1975 року в Калуші. Його батько працював будівельником, а мати — інженером у центральній заводській лабораторії на Калуському хімічному кабінеті. Також мав брата, старшого на 5 років.
Євген навчався у Калуській ЗОШ №2. Відвідував театральний та художній гуртки. Після школи вступив до Львівського національного університету імені Івана Франка на факультет журналістики. У 2005 році він закінчив магістерську програму з культурології у тому ж університеті.
Його професійний шлях як журналіста розпочався у виданнях “Експрес” та “Пост-Поступ”. Згодом він став науковим співробітником. З 2010 по 2015 обіймав посаду директора Центру гуманітарних досліджень Львівського національного університету імені Івана Франка. Євген займався художнім та науковим перекладом, редагуванням, культурологією, громадськими мистецько-дослідними практиками й ініціативами.
Також він був засновником і співавтором низки важливих культурних і видавничих проєктів. Зокрема, був головним редактором українського видання “Світловий атлас вуличного мистецтва і графіті” Рафаеля Шактера. У 2019 році, для масштабного виставкового проєкту “Ангели” у якому був співавтором, писав мистецтвознавчі статті та проводив фахові консультації. У 2021 році був співкуратором міжнародної міждисциплінарної (не)резиденції “Суміжність” — трансдисциплінарної резиденції для художників і дослідників, які працюють із технологіями, новими медіа та громадськими місцями.
Повномасштабне російське вторгнення Євген Гулевич зустрів у Калуші. А через кілька днів, неочікувано для родичів та друзів, відправився обороняти нашу країну. Попри проблеми із зором, Євгена було зараховано у Десантно-штурмові війська ЗСУ — 46-ту окрему аеромобільну бригаду. Після вишкілу став кулеметником — оперував німецьким MG-3.
«Ділитися і бути щедрим – чудесне природне начало життя. Те, що давали тобі з любові, легко повторювати, любо віддавати. Ми зараз всі поділяємо те, що спільно віддаємо, кожний і кожна по-своєму, дуже по-різному. Війна згуртовує без винятку. Дивитися після війни на Україну минулими очима немає сенсу, ми вже якась інша країна. Цей новий сенс всім дає новий початок, нове відчуття світу, якому неквапом дозріє належне розуміння, слово і діло. Тож не забуваймо посеред гострого болю, розпачу, пустки, люті чи сліз прихилятися довірливо до оцього великого чуття єдності, яке каже, що все буде добре!» — Євген Гулевич. 17 березня 2022 року.
31 грудня 2022 року Євген загинув під Бахмутом від кулі російського снайпера. 47-річий молодший сержант довгий час вважався зниклим безвісти. А через постійні обстріли його тіло вдалося забрати лише наприкінці березня.
Поховали Євгена 10 квітня цього року на Марсовому полі — військовому цвинтарі у Львові, що поруч із Личаківським кладовищем.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
