Калуський дослідник зібрав добірку місць на Прикарпатті, які так чи інакше пов’язані з героєм карпатських легенд — опришком Олексою Довбушем.
Розповідає Інформатор, покликаючись на дослідника Андрія Тимківа.
Довгий час Довбуша вважали міфічною постаттю, збірним образом “вільних стрільців”, народних месників, справедливих розбійників, карпатських робінгудів, які ходили тутешніми горами триста років тому.
Зокрема, багато скель в Українських Карпатах названі в честь Олекси. Місцеві жителі оповідають, що після смерті його тіло розчленували на багато частин та відправили у різні закутки Карпат для залякування непокірних селян. Говорять, що його душа живе у різних куточках карпатського краю, а ці загадкові “гіганти” є частинами його тіла.
Читайте також: Український кінематограф у 2023: натхнення, гостросюжетність та війна | День українського кіно
І в Калуському районі є місця, які так чи інакше пов’язані з Олексою Довбушем.
“Чи в Долині, чи в Болехові вам розкажуть легенди й бувальщини про цього героя”, — каже дослідник.
Знамениті скелі Довбуша біля Бубнища
“Тут вірять, що коли прийде час вирішальної битви за рідну землю, Довбуш, який ніби-то не вмер, а зачаївся до пори у камені, вийде у світ людей. Тоді його камінь трісне, а Україна отримає такого героя, якого ще світ не бачив. Перед ним самі собою зникатимуть сили зла, і саме він подарує Україні таку омріяну свободу”, — розповідає Андрій Тимків.
Окрім того, табір опришків і справді тут існував у 1743, тож скарби й справді могли залишитись. Інші ж пов’язують скелі з Іваном Довбушем.
Пивниця Довбуша між селами Ясень та Гриньків
За легендою, коли опришки наповнили пивницю скарбами, стався цікавий конфуз.
“Як вони розходилися, то назадній запирав двері. І як запирав, то прискірнув мізинний палець і каже: — Най їх чорт вже запре. Аби я їх більше не запирав. Аби вони більше не відпиралися. А там стояв такий, як двері, великий камінь. То як чорт той каменисько до тих дверей припер, то аж і на ішнішний день. Більше вже ніхто не бував у тій пивниці, ніхто туди не добирався”, — переповідає дослідник.
Та пивниця була у Ясені під Облазом, розповідає місцевий житель. Він ще розповів, що з-під самих дверей тієї пивниці тече вода.
“І зараз та вода тече. Я видів на свої очі. Там є криничка з дуже студеною водою. Люди скільки йдуть, то завжди п’ють з тієї криниці”, — ділиться Андрій Тимків.
Скарби на околицях Спасу
Існує легенда, що і в цих краях бував Олекса Довбуш зі своїми опришками. Навіть у лісі Підкам’яний є камінь Довбуша. Назва великого загадкового каменя та розповідь про тамтешні скарби передавалися з покоління в покоління. Це підтверджує припущення, що Довбуш часто бував на території Долинщини, з боку якої і знаходиться Підкам’яний.
Павлівський камінь біля Князівського
“Олекса Довбуш любив воду зі скельної кринички, що на Павлівськім камені: вона давала йому сил і відваги. Неодноразово зі своїми відважними месниками Довбуш влаштовував тут привал, прямуючи до свого пристановища в Бубнищі”, — розповідає дослідник.
Можливо й сам Олекса Довбуш називав камінь Павлівським на честь свого бойового побратима Івана Павлівського, що родом із Князівського. В саме село опришки не заходили — боялись, що шляхтичі влаштують їм засідку. Втім, одного разу шляхтичі все ж підстерегли опришків, коли ті вирішили відпочити під Павлівським каменем. Шляхтичі хотіли знищити загін Довбуша, але їм завадила темна пора доби.
“Поляки оточили народних месників і стали чекати ранку. Щоб приспати увагу ворогів і дати побратимам можливість втекти з ворожого оточення, Іван Павлівський цілу ніч грав на скрипці”, — додає Андрій Тимків.
За цей час опришки, на чолі з Олексою, втекли. А Іван залишився сам. Ціною власного життя він врятував побратимів.
Довбушів скарб біля Лецівки
Ходив Довбуш зі своїми опришками по горах: до багатих панів із села повертав, забирав гроші та роздавав бідним. Проходив через Перегінськ, повертав у Ясень. Далі — через гору Дідова на Липовицю та Ілемню. У Лецівку Довбуш повернув до опришка Штефана Шумея, родом із Ріпного, в 1744 році.
Після цього Олекса вирішив закопати тут трішки золота. Бо село бідне, а людям потрібна допомога.
— А хто ж ті гроші викопає? — запитали люди.
— Видите, хлопці, — відповів Довбуш: гроші повинен викопати найстаріший дід, бо це місце називається “Дідове”.
Дідово хоч і належали до Перегінська, але там жили багатші люди. Тож вони могли поділити гроші на кожне господарство у Лецівці.
Знайшов Олекса баняк, наповнив його золотом, та каже: “Нехай село розбудується та люди стануть багатшими, і якщо не буде по моїй волі, то аж через двісті років нехай викопують скарб.”
Скарби Довбуша біля Перегінського
В селищі живуть люди, яких називають “довбушевими”.
Дослідник розповідає: “Олекса Довбуш зупинявся з ватагою опришків у Патрія, садиба якого знаходилась по вулиці, яка тепер має назву “Патрєва вулиця”. Господар забивав вола, або годоване теля, щоб нагодувати “лісових хлопців”.”
Каменяр, Іван Якович Франко, у своїй повісті “Патрії і Довбущики” в першій редакції називає Перегінськ “основним місцем уродження капітана опришків Довбуша”. Також згадує ім’я Івана Патрія, який був “отаманом у Довбушевій “банді”, першим по Довбушу і його повірником. В цій повісті Іван Франко розповідає, що ніби-то існує підземний хід від садиби Патріїв у гори, і що великі скарби опришків сховані в горах біля Перегінського. Недарма вздовж Лімниці існують печери Довбуша — мовчазні свідки минулих героїчних днів.
“Власне переказів та легенд є ще багато, їх можна приурочити до всіх сіл та містечок де був Довбуш”, — підсумовує калуський дослідник.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
