Активний громадський діяч, парох та ініціатор розбудови церкви Святого Архистратига Михаїла у Калуші.
Сьогодні Інформатор за підтримки ритуального салону “Співчуття” розповідає про отця Володимира Тисовського.
Народився він 22 вересня 1878 року. Достовірно історикам невідомо, уродженцем якого регіону він є, але припускають, що народився у селі Козари. Натомість краєзнавець Олексій Оніщук висував версію про те, що він походить з села Биків (Мостиського району) та є родичем засновника “Пласту” — Олександра Тисовського.
Майбутній отець почав з того, що у грудні 1901 року висвятився на піддиякона, а наступного дня на диякона. Вже у грудні цього ж року висвятився на пресвітера.
З 1902 по 1909 рік служив катехистом і асистентом отця Володимира Петрушевича пароха церкви святого Архистратига Михаїла у Калуші. В ті часи Володимир Тисовський поринув у громадську діяльність та ініціював створення читальні “Рання зоря”, яка згодом перейшла до товариства “Просвіта”.
У 1906 році очолив спілку “Хлопський союз”, котра видавала кредити українцям на розвиток власної справи.
Вже у 1909 його призначили головувати церквою у селі Сваричів.
“Калушани настільки за ним шкодували, що представники міста їздили до митрополита Андрея Шептицького з проханням повернути молодого священика на парохію у Калуш”, — пише Андрій Костишин у праці “Історія церкви Святого Архистратига Михаїла у Калуші”.
Після смерті Петрушевича Володимир Тисовський подає заявку на призначення його парохом у Калуші. У підсумку серед 29 претендентів вибрали саме його.
Будучи вже парохом у Калуші отець кожного року в липні брав відпустку, яку проводив в урочищі Підлюте. Повʼязано це було з необхідністю лікування від захворювань шлунка, серця та нервовим виснаженням. Однак попри відпочинок він не пропускав недільні та святкові служіння.
За час перебування на посаді пароха церкви Володимир за підтримки парафіян зумів зробити відновлювані роботи після Першої світової, поставити іконостас, збудувати дзвіницю, плебанію та дім священника.
Під час визвольної боротьби воїнів УПА проти радянського режиму отець переховував сестру провідника СБ крайової організації ОУН Михайла Кабинця “Орла”. Її засудили до вивезення до Сибіру, але вона зуміла з підробленими документами 5 років працювати по домогосподарстві у священника.
У Володимира Тисовського було 4 дітей. Дві доньки і син в часи Другої світової виїхали у Європу. Натомість сина, котрий залишився, засудили у підозрі допомоги підпіллю.
У житті Володимира є й темна лінія — у 1946 році відбувся Львівський собор на якому він разом з іншими отцями підписали акт про самоліквідацію УГКЦ і приєднання її до РПЦ. Його сучасники пригадують, що він був змушений піти на це, щоб зберегти храми та не віддаляти молодь від християнства.
Помер отець 23 листопада 1956 року у віці 78 років. Похований на Калуському кладовищі у спільній могилі з старшим братом отцем Ігнатієм. Зараз його могила має ось такий вигляд:
Матеріал реалізований в партнерстві з ритуальним салоном “Співчуття”, котрий допомагає рідним тих, хто упокоївся, легше перенести втрату та має кращі ціни в області й гнучку систему знижок. Більше про послуги, товар та ціни на все можна дізнатись у матеріалі за посиланням.
Вам теж потрібна реклама на Інформаторі?
Звертайтесь: +38 (067) 266 02 08 або на мейл
kalush.informator@gmail.com
