В українському інформаційному полі нерідко з’являєтьcя інформація про погіршення ставлення поляків до українців. Такі повідомлення навіть “підкріплюють” даними якихось досліджень або ж повідомленнями про конфліктні ситуації. Але чи справді все так погано і чи відчувають українці у Польщі неприязнь?
Інформатор, заручившись підтримкою колеги, яка зараз перебуває у Польщі, “занурився” у це питання.
Нагадаємо, що в попередній публікації ми порівнювали чеки з продуктових магазинів у Польщі та Україні. Сьогодні — ділимося коментарями щодо теми ставлення. Запитували, до речі, не лише українців, які до Польщі переїхали після повномасштабного вторгнення росії в Україну, а і тих, хто прижився тут раніше, і навіть поляків.
28-річний Олег, який перебував у Польщі до анексії Криму, розповідає, що ставлення до українців в 2012-2016 роках було відносно нейтральним.
“Частина поляків ставилася до нас з привітністю, досить добре, деякі могли ігнорували — “що є, що немає”, а були й такі, хто говорив, що ми забираємо їхню роботу. Проте, приблизно до 2020 року, коли все більше українців почали приїжджати на заробітки та навчання, кількість людей, які ставились до українців з неприязню значно зменшилася і була, за моїми оцінками, близькою до нуля. До того моменту поляки вже зрозуміли, що ми не “дикі люди”, а такі ж як вони, тільки з іншим громадянством”.
Чимало опитаних біженців, які приїхали до Польщі після повномасштабного вторгнення, і зараз відкликаються про поляків позитивно. Ірина, яка виїхала з дітьми одразу після 24 лютого, розповідає:
“Їхнє ставлення вразило. Ми змогли дібратися лише до Яворова (це Львівщина. — авт. ), від якого до пішого кордону з Польщею — 20 км. Поляки та українці невтомно підвозили всіх машинами та автобусами до кордону і поверталися назад, по інші групи людей. На самому кордоні всім пропонували гарячий чай, готували їжу на вогні, розставляли палатки та давали пледи, щоб ми могли зігрітися. Після в’їзду на територію чужої мені країни — повністю облаштували нам квартиру, купили різноманітної їжі та іграшок для дітей. Я щиро вдячна за допомогу”.
Каміла, яка є полькою, згадує, що серед її земляків було чимало добровольців, які допомагали. І не лише у своїй країні, а і їздили в Україну. Проте, дехто з них у певний момент дійсно відчув, що від них хочуть чим раз більше.
“У принципі, поляки були досить охочими до допомоги буквально з перших днів війни, віддавали все, що могли, і сприяли якнайкращому прийому біженців на території Польщі. Влада також намагалася зробити максимально, щоб полегшити перебування українцям. Наприклад, мій знайомий від початку вторгнення, їздив до України власним транспортом: забирав людей та возив речі для тих, хто їх потребував. Перестав це робити, бо дехто з українців “вилазив на голову” — біженці виставляли список своїх потреб або могли на власний розсуд змінювати час та місце виїзду (навіть за 2-3 години до домовленої). Це і “відбило” бажання допомагати”.
Житло і робота: стало важче?
Сусідство з Польщею завжди було для українців доступним шляхом для заробітчанства. Дехто приїздив на сезонні роботи, частина залишалася і працювала на складах та прибиранні, або ж і на більш важких роботах. Гжегуш, який є роботодавцем однієї з будівельних фірм у Лодзі та власником мережі кав’ярень, горить:
“Українці на заробітках завжди посідали другорядні вакансії і виконували складну фізичну роботу. А поляки як більш адаптовані до умов своєї країни займають вищі посади на роботах”.
Але українці, з якими вдалося поспілкуватися, запевняють, що немає нічого складного в пошуку роботи. Для працевлаштування потрібен тільки Pesel — закордонний документ та медична довідка. З притоком українців кількість вакансій у Польщі стала обмеженішою, а конкуренція на високопосадову та добре оплачувану роботу збільшилася.
Олег, який працював в одній з офісних компаній у Лодзі, а недавно перевівся до Варшави, запевняє:
“Потрапити на хорошу вакансію та працювати в офісі складніше, адже роботодавці мають високі вимоги до працівників. Але якщо кандидат підходить, вони не звертають уваги на громадянство, покладаючись виключно на здібності та навички”.
Велика кількість біженців приїхала до Польщі почати нове життя. І якщо спочатку був великий запит на місця для тимчасового перебування, де були всі умови для проживання людей, то згодом чимало людей почали самі шукати житло. Зараз, щоб знайти помешкання, потрібно докласти зусиль, адже конкуренція на добре облаштоване та бюджетне помешкання зросла.
19-річна Лілія, яка нещодавно була в пошуку помешкання, ділиться своїм досвідом:
“Зараз власники квартир обирають серед людей тих, хто їм найбільше підходить, тому що конкуренція на помешкання досить велика. Більше шансів на заселення — у кандидатів без дітей і без тварин”.
Загалом з початку повномасштабного вторгнення росії на територію України, поляки, незважаючи на всі дискусії та дорікання щодо польсько-українських територій та прихованої неприязні до українців, виявили велику солідарність та масово допомагали біженцям: надавали прихисток, фінансову допомогу, роботу, створили умови для навчання школярів та студентів. І якщо відійти від проблем, які визріли за останній рік-півтора, а подивитися трохи глибше, то виходить, що після повномасштабного вторгнення ставлення поляків до українців, відносно минулих років, змінилося на краще.
Катерина Петрів
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
