Згідно із традиціями, відзначання Різдва починається ще за день до того — на Святвечір. В данину до хати спершу заносили дідух, а голова сімейства — поливав святою водою кімнати будинку. Страви уже були готові й господиня тихенько накривала стіл: у цей день в будинку мало бути спокійно. А от під стіл ставили сіно… Цікаво, що такі традиції зберігаються в українських сім’ях й до сьогодні.
Пише Інформатор.
“Та віддавна ми “бабу” збирали до святвечора. То мав бути або перший, або останній сніпок із цьогорічного сіна”, — ділиться пані Ольга.
Символічно у багатьох родинах дідуха називають “дідом”, а сіно — “бабою”. Якщо дідух це символ родючості, добробуту й багатства, то сіно — плодючості.
“Спочатку до хати мали принести дідуха: це робив мій тато. Потім хату кропив і навколо і всередині, нас (ред. — дітей) і лиш тоді ми носили все до столу. Як на столі вже стояла кутя, а по боках під скатертиною яблука, часник, мак і горіхи — під стіл ставили сіно”, — додає жінка.
Каже, що не менш важливою є підготовка до Святої вечері.
Спершу на столі має бути головна страва:
“Кутю всі мають пробувати. І рибу, пампушки, пироги — все треба. Але найперше — помолитись, з’їсти ложечку куті, й лише тоді — ставити інші страви”.
Пані Ольга каже, що “забава із сіном” для діток починається після вечері:
“І я так робила, як малою була, і діти мої потім. Тепер — наймолодші внуки. На сіно, яке мій чоловік стелить під столом, треба сісти. Далі треба “кликати” курей, корів чи качок — аби родилися й господарство розширювалось. Але діти наші все одно “нявкають” (сміється). Та котів нам і так стає”.
За таку забаву й “закликання” у багатьох родинах діткам платять дрібні гроші. Та малечу більше цікавить таємничий процес, який об’єднує теплом і сміхом родинне коло.
Віталіна Костів
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
