Вся правда про Млинівку: історія та сучасність | ФОТОРЕПОРТАЖ

Коли ви чуєте слово “ріка”, то зазвичай, мабуть, уявляєте пляж, каміння або пісок на березі, дітей та дорослих, які борсаються у воді. Можливо, навіть Лімницю. Або ж широкий Дністер чи Дніпро, які місцями вражають своїми грандіозними розмірами порівняно з нашою Лімницею. Та, коли ви чуєте назви “Сівка” (про яку ми писали у попередньому матеріалі) чи “Млинівка”, у вашій уяві вимальовується вузький потічок, який повільно звивається поміж хат, десь у старій частині Калуша. 

Сьогодні Інформатор вирішив згадати саме про Млинівку та її роль для Калуша і показати, яка вона сьогодні

Трохи історії

У статті видання “Вікна” за 2012  можна знайти гіпотезу, що Млинівка штучно створена ріка:

“Млинівка — рукотворна річка, протяжністю 12 кілометрів, — результат роботи не одного року і маси людей. За однією з версій, її копали турецькі полонені. На користь цієї гіпотези свідчить колишня назва вулиці — Татарська — у районі Лук Загірських, та і прізвища Кошлик, Килибай — очевидно, не українські.

В описі Калуського староства за 1565 рік ми знайшли запис, що “загірські селяни мали справляти гать у млині, — зазначає керівник гуртка “Етнологія” та  науковий керівник дослідження “Експонати “Музею Старожитностей” в аспекті дослідження річки Млинівки” (автор — Галина Поважняк) Михайло Гніздовський. — Станом на 1926 рік у Калуші було  4 млини. У тому ж році була збудована електрична станція на річці Млинівці, через швидку розбудову міста, яка призвела до нестачі електроенергії для освітлення будинків і вулиць міста. Користувався водами Млинівки і пивзавод: високими, спеціально збудованими каналами вода падала на гідравлічне колесо, приводячи у рух турбіну. Залишки бетонного каналу наглядно показують ширину та висоту річки. Така велика маса води мала і велику потенціальну силу“.

Проте, на військово-топографічних мапах Галичини кінця XVIII ст. (1779—1783) “Мапи фон Міґа”, створених на основі топографічних обмірів Східної Галичини, які розпочалися під керівництвом фельдмаршала-генерала Зеегера, продовжилися оберлейтенантом Фрідріхом фон Міґом (Friedrich von Mieg) та звершились під керівництвом майора Вальдау, добре видно обриси саме нашої річки Млинівки й бере вона початок від річки Чечви. На жаль, на сучасних гугл-картах ми вже не бачимо між ними видимого зв’язку.

“Ця річка точно не є рукотворною, що більше, колись вона була набагато повноводнішою. На ній справді колись були млини, звідти, вірогідно й з’явилася назва Млинівка. Знайти її можна ще й на детальній карті з раннього “Атласу Галичини та де Лодомерія” Ф. Дж. Мейра під керівництвом інженера Л. К. Лозі де Лозенау, надрукована «Т. Mollo & Co» у Відні в 1790 році.”, — розповів у коментарі Інформатору Олег Відливаний, в. о. директора Музейно-виставкового центру.

Цю інформацію підтверджує історик та краєзнавець Іван Тимів:

“Дійсно, ця річка має зовсім не рукотворне походження. А в її повноводністі можна було пересвідчитися не так давно, в середині ХХ століття. Наразі це потічок довжиною в 18 км, витоку якого важко помітити не те що на карті, а й поблизу самої Чечви”.

Сьогодні Млинівка одиноко протікає перетинаючи трасу Н-10 та оминаючи залізничний вокзал, приватні будинки житлового району Загір’я, Парк культури та відпочинку імені Івана Франка та через Підгірки в сторону села Вістова. Про її повноводність, на жаль, нічого сказати, окрім рідкісних випадків коли під час повеней річка виходить з берегів і підтоплює житловий масив або поодиноких спогадів мешканців Загір’я. Тішить у всій цій історії той факт, що наразі вона не засмічена і являється сприятливою флорою для місцевих качок.

Що ж, а тепер погляньмо на Млинівку з різних ракурсів у нашому місті:

Остап Микитюк

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08