У селі Голинь Калуської громади на Івано-Франківщині у неділю, 6 жовтня, о 19:00 на подвір’ї місцевої церкви відбулася вулична вистава під назвою “Під покровом героїв України”.
Ділиться Інформатор, посилаючись на Вікна.
Захід був присвячений Дню захисників та захисниць, у ньому взяли участь двадцять місцевих жителів: дев’ять жінок та дівчат і одинадцять чоловіків. Наймолодшою учасницею стала дев’ятикласниця Євгенія Скалецька, а найстаршим — 49-річний ветеран війни Руслан Булавинець. Виставу переглянули близько 500 мешканців села. Про це розповіла директорка Народного дому села та керівниця театру Надія Пукіш.
Ярослав Комар, один із учасників, закінчував театральний факультет Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, а зараз служить у ЗСУ. Він перебуває у відпустці через поранення та вирішив підтримати захід.
“Мені передзвонила директорка Народного дому, сказавши, що знає про мою освіту і запросила долучитись. Раніше, як був студентом, грав у професійних виставах, зокрема із ‘Новим театром’, тому вирішив підтримати вуличну виставу у своєму селі. Тут я розповідаю вірш від імені воїна і також маю роль пораненого солдата, котрого мучить сумління, що він став тягарем для своєї дружини через його протези та поранення. Вірш ти розповідаєш сам, всі переживання твої. Інша роль — це праця в парі з партнеркою. Мені здається, що моє перебування на фронті та поранення дали моральне право говорити про ці речі“, — сказав Ярослав у коментарі для Вікон.
Хлопець розповідає, що на початку повномасштабного вторгнення пішов до військкомату, але через відсутність військового досвіду його не взяли. Проте вже влітку 2022 року йому зателефонували і запропонували укласти контракт. Ярослав погодився і був направлений до Волинської ППО, де прослужив до квітня 2024 року. Після цього він потрапив у 65-ту окрему механізовану бригаду, де служив гранатометником. Через три місяці, на Запорізькому напрямку під селом Роботине, його було поранено у праву ногу. Попри всі пережиті випробування, Ярослав не шкодує про свій вибір і вже через тиждень планує повернутися до побратимів.
“Мені подобається акторство у нашому селі. Треба бути ближчим до своєї громади. Спільна творчість об’єднує навколо однієї мети, стаємо відкритішими. Потенціал у голинян є — його просто потрібно більше відкривати. Я вважаю, важливим те, що ми робимо, а як — оцінюватиме глядач, хоча викладаємось на всі сто відсотків. Хотів би повернутись на сцену після Перемоги, але час покаже, чи думка не зміниться“, — ділиться Ярослав.
Серед акторів вистави також була Надія Завадецька — дружина військового Ярослава Завадецького, який нині захищає Україну біля Лиману на Донеччині. Надія зізнається, що востаннє брала участь у подібному заході ще в школі. Через щільний графік та сімейні обов’язки вона сумнівалась, чи варто погоджуватись на участь у виставі.
“Вдома я багато думала про це, адже вистава присвячена Дню захисників, а мій чоловік на фронті. Я зрозуміла, що відмовлятись не личить. Чоловік також підтримав цю ідею. У мене немає окремої ролі, я беру участь у загальних виступах — декламую слова та співаю пісні разом з іншими. Мені не подобається мій голос, і я не впевнена у своїх співочих здібностях, але спробую. Я вирішила не переглядати відео виступу та не слухати музику, поки все не закінчиться, оскільки дуже емоційна і можу розплакатися, що завадить зібратися“, — поділилася Надія перед виступом.
Незважаючи на брак часу через роботу, дітей та щоденну рутину, їй дуже подобається процес підготовки до вистави.
“Слова легко запам’ятовуються, особливо після багатьох репетицій. Більшість учасників мені добре відомі, і нам легко працювати разом. Під час репетицій я часто згадую чоловіка, який уже 30 місяців на війні. Це дуже важко. Ми молимось, віримо і тримаємось. Дітям дуже потрібно батьківське виховання, вони по-іншому сприймають слова батька, ніж матері. Сподіваємось, що війна закінчиться, і ми зможемо разом брати участь у сільських заходах“.
“Я під хвилею емоцій. Актуально, трепетно, емоційно, необхідно, захопливо, дуже зворушливо. Всю виставу проплакала. Мені сподобалося все. Актори, як професійні. Кожен дуже гарно зіграв свої ролі, чудово співали. Погода витримала, не падав дощ, щоб актори не мерзли. Я вдячна директорці Народного дому, що так гарно зорганізувала голинян. Я бачила їхню попередню роботу — Хресну дорогу, і тоді також була приємно вражена та плакала. Не можу сказати, котра із постановок краща: кожна по-своєму гарна та несла свій посил“.
На виставі було зібрано 14,185 гривень та 60 євро. Ці кошти передадуть підрозділам Збройних Сил України.
Ця вистава стала третьою у виконанні голинян цього року. Спочатку проходили постановки про Йосафата та Хресну Дорогу вулицями села. Підготовка до вистави, присвяченої Дню захисників, проходила у стислі терміни — всього за місяць, інколи репетиції відбувалися до чотирьох разів на тиждень. Вулична вистава “Під покровом героїв України” тривала півтори години. У майбутньому, за словами директорки Народного дому, у селі планують організувати голинський Вертеп та Меланку.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
