Неповнолітньому хлопцю з інвалідністю чоловік завдав тілесних ушкоджень, вдаривши вазою

Чоловік ударив неповнолітнього з інвалідністю скляною вазою по голові, коли той прийшов покликати свого друга погуляти, спричинивши йому забійну рану. Його мати повідомила про інцидент дільничному інспектору.

Розповідає Інформатор.

9 січня Долинський районний суд Івано-Франківської області розглянув справу щодо обвинуваченого з села Новошин Калуського району, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти неповнолітнього з інвалідністю.

Згідно з матеріалами справи, обвинувачений 30 липня 2024 року перебував в гостях у місцевої жительки, де також проживав її неповнолітній син. Того дня до будинку прийшли друзі сина, які хотіли запросити його на прогулянку. Коли неповнолітні спілкувались через вікно з хлопцем, між обвинуваченим і ними виник раптовий конфлікт. Обвинувачений вибіг з будинку, тримаючи скляну вазу в руці, і вигнав хлопців з двору.

Відповідно до свідчень, поданих у суді, у ході конфлікту обвинувачений наздогнав одного з неповнолітніх, який втікав, і під час погоні той впав на землю. Обвинувачений, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, намагаючись завдати тілесних ушкоджень, вдарив потерпілого скляною вазою по голові, спричинивши йому забійну рану.

Як зазначено у судовому рішенні, обвинувачений частково визнав свою вину, пояснивши, що того дня він прийшов до односельчанки, почув стук у двері, та вийшов на вулицю, де став сварити хлопців, які ламали двері. Після цього один із хлопців впав, а інший почав тікати. Обвинувачений пішов за ним, і вазу, яку він тримав, випадково випустив з рук. Він просив не накладати суворе покарання.

Згідно з рішенням суду, незважаючи на те, що обвинувачений частково визнав свою вину, його винуватість в умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження неповнолітньому потерпілому повністю доведена показами потерпілого, його представника, свідків, висновком експертизи та іншими доказами, зібраними у справі та дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з матеріалами справи, неповнолітній потерпілий, допитаний в судовому засіданні, пояснив, що 30 липня 2024 року біля 21:30 він та його друг прийшли до будинку, де проживав їх товариш, щоб покликати його погуляти. Коли вони постукали у двері, їм відповіла мати товариша, яка сказала, що її син нікуди не піде. Коли вони вже відходили та були недалеко від вхідної брами, через вікно, яке знаходиться ззаду будинку, вискочив обвинувачений, який тримав у руках різнокольорову вазу з грубого скла.

Він підбіг до них та почав кричати: “Чого прийшли? Ідіть геть“, при цьому замахнувшись вазою.

Один із них почав втікати, а потерпілий, у зв’язку з певними фізичними вадами, не зміг втекти і ліг на землю, накривши голову руками. Все це відбувалось уже за межами подвір’я.

Обвинувачений, який був агресивний, підбіг до потерпілого та крикнув: “Що, не віриш, що вдарю?“, після чого наніс удар вазою в праву задню частину голови. З голови почала текти кров.

Як зазначено у судовому рішенні, обвинувачений повернувся до будинку, забрав свій електроскутер та втік. Потерпілий піднявся, пішов до іншої особи, яка обробила йому рану, а потім пішов додому, де його мати промила рану і він ліг спати. Наступного дня його мати звернулась до дільничного інспектора, щоб повідомити про подію.

Згідно з матеріалами справи, законний представник неповнолітнього потерпілого, мати, пояснила суду, що її син є особою з інвалідністю з дитинства, і не може швидко ходити чи бігати. 30 липня 2024 року, близько 22:00, вона отримала дзвінок і дізналася, що обвинувачений вдарив її сина по голові. Вона пішла до місця події, де зустріла сина, у якого з голови текла кров. Вона забрала сина додому, де промила рану. Син розповів, що його безпричинно вдарив обвинувачений, який був п’яний і вів себе агресивно. Вона звернулася до дільничного інспектора і повідомила про інцидент, також зазначивши, що обвинувачений не вибачився за свої вчинки. Вона просила суворого покарання для обвинуваченого.

Свідок пояснила, що 30 липня 2024 року під вечір до неї прийшов обвинувачений, щоб відремонтувати тюнер до телевізора. Вона почула, як хтось почав смикати за вхідні двері, тому вийшла в коридор. Через вікно вона побачила біля дверей товаришів її сина, серед яких були неповнолітні потерпілий та його друг. Вона повідомила хлопцям, що її син не піде гуляти. Ті почали стукати в вікно, яке знаходилось збоку будинку. Обвинувачений вискочив через інше вікно, підійшов до хлопців і наказав їм іти з подвір’я, оскільки син не хоче виходити. Після цього обвинувачений повернувся через вхідні двері в будинок і продовжував ремонтувати тюнер. Через годину обвинувачений пішов додому. Ваза, яка стояла на підвіконні біля вхідних дверей, була помічена, але свідок не бачила, як обвинувачений її взяв.

Неповнолітній свідок, допитаний в судовому засіданні, пояснив, що потерпілий є його знайомим. 30 липня 2024 року він перебував вдома. На той час у них також був обвинувачений, який ремонтував тюнер до телевізора. Він почув стукіт у вхідні двері. Мати свідка вийшла на вулицю, а обвинувачений, почувши стук, вискочив через вікно. Через деякий час він повернувся в будинок і продовжив ремонтувати тюнер.

Як зазначено у судовому рішенні, неповнолітній свідок пояснив, що 30 липня 2024 року, близько 21:00, він разом з товаришем підійшли до будинку, де мешкав їх знайомий, щоб покликати його погуляти. Після того, як він постукав у двері, на вулицю вийшла жінка, яка повідомила, що їх товариш відсутній вдома. Потім вони підійшли до вікна, почали кликати, але той не виходив. Тому вони направились до вхідних воріт. Свідок йшов першим, а товариш слідував за ним. Після того, як вони почули якийсь шум ззаду, свідок не бачив, як саме потерпілому було нанесено удар. Лише пізніше він побачив потерпілого у центрі села, у якого була розбита голова, і з голови текла кров. На запитання, що сталося, потерпілий відповів, що його вдарив обвинувачений вазою.

Згідно з матеріалами справи, інший свідок, яка була на подвір’ї 30 липня 2024 року, пояснила, що побачила потерпілого, який йшов вулицею, тримаючись за голову. На її запитання, що сталося, потерпілий відповів, що його вдарив обвинувачений. Вона побачила, що у потерпілого ззаді голови текла кров. Після цього вона зателефонувала матері потерпілого. Проте свідок не бачила самого моменту нанесення удару.

Суд при винесенні вироку врахував всі зібрані докази, зокрема покази потерпілого, свідків, результати судово-медичної експертизи та огляди місця події. Встановлено, що обвинувачений не визнав свою провину, що сприймається як спроба уникнути відповідальності за скоєний вчинок. Зокрема, обвинувачений не вибачився перед потерпілим, що також було враховано при оцінці його дій. Потерпілим є неповнолітній, якому на момент вчинення правопорушення вже виповнилось 14 років, а тому він не є малолітньою особою, як це вважалося на початку. Враховуючи обставини, суд вирішив призначити обвинуваченому покарання у вигляді громадських робіт, яке, на думку суду, буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових правопорушень.

Відповідно до даних судового розгляду, обвинуваченого визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України. Йому призначено покарання у вигляді громадських робіт на строк 180 годин.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Фото ілюстративне.

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08