Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.
Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Віталія Олексина, солдата. мінометного взводу десантно-штурмового батальйону 2-ої мінометної батареї легендарної 80-ої бригади військової частини А0284.
Віталій Олексин народився 19 березня 1985 року в місті Калуші. Він виріс доброю, спокійною та допитливою дитиною, навчався у ЗОШ №3, відвідував гурток юного натураліста, захоплювався малюванням та фантастикою, а також займався танцями у складі зразкового ансамблю народного танцю “Веселі гуцулята”. Він брав участь у всіх заходах міста і цікавився комп’ютерами, відвідував гурток інформатики.
Та, на жаль, сімейні стосунки не склалися, і батьки розлучилися, змусивши Віталія швидко подорослішати. У 2001 році він вступив до вищого професійного училища №7 за спеціальністю електрогазозварник. Навчався добре, мав багато друзів і отримав диплом екстерном. Після цього був призваний на строкову службу у Збройні Сили України. Спершу служив у навчальному центрі “Десна”, а потім — у Володимир-Волинському, де також активно брав участь у житті частини, організовуючи різноманітні заходи.
Після служби Віталій працював на різних роботах: спочатку в кузні, потім на заводі “Техмаш”, а останнє місце роботи — в інтернет-компанії NetGroup. Його завжди характеризували як сумлінного працівника, товариського і веселого чоловіка, що мав здатність знаходити спільну мову з усіма. У 2008 році він зустрів свою кохану, Марію, з якою одружився через рік. У 2010 році у них народився син Марк. Віталій був чуйним і люблячим чоловіком і батьком, який піклувався про родину.
На жаль, у 2015 році шлюб Віталія розпався, але він завжди мріяв повернути свою дружину і зробити так, щоб сім’я була разом. Він залишався тісно пов’язаний з сином, з яким проводив багато часу.
Віталій був великим романтиком, актором у театрі “ЛюбАрт”, писав вірші. У пошуках кращої долі він поїхав за кордон на заробітки, пробував себе у різних професіях. Напередодні війни, у лютому 2022 року, Віталій повернувся додому з Польщі і, не вагаючись, з перших днів війни звернувся до Калуського територіального центру комплектування та соціальної підтримки. «Я і того, що аптеріс у вільній і незалежній країні і ніколи не чув слово війна», — сказав він синові.
6 травня 2022 року Віталій був призваний до 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Двічі поранений, він ніколи не скаржився, виконуючи всі поставлені завдання. В останній раз він вийшов на відеозв’язок 16 лютого після бойового завдання і сказав: “Мама, все добре, всі живі. Завтра знову у бій”. Загинув Віталій, 18 лютого 2023 року, поблизу села Ступочка Краматорського району під час ворожого обстрілу. Внаслідок значної втрати крові він помер. Йому було лише 37 років.
25 лютого Віталій знайшов свій останній спочинок на Алеї Слави міського кладовища. У березні йому мало б виповнитися 38 років. За особисту мужність у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, за віддане виконання військового обов’язку, указом Президента України від 14 квітня 2023 року Віталій був нагороджений орденом “За мужність” III ступеня (посмертно).
Віталій Олексин віддав своє життя за волю та незалежність нашої держави. Він був безстрашним воїном, для якого Україна була понад усе.
Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
