Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.
Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Володимира Павлика — воїна 103-ї окремої бригади територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
Володимир Павлик народився 15 квітня 1976 року в місті Калуш Івано-Франківської області. Навчався у Калуському ліцеї №10 Калуської міської ради Івано-Франківської області. Після здобуття професійно-технічної освіти закінчив Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника за спеціальністю “Психологія”.
Проходив строкову військову службу у ракетних військах в Одеській області, мав звання старшого сержанта. У мирний час працював у ТОВ “Таркетт Вінісін”.
У 2014–2018 роках виконував бойові завдання у зоні проведення АТО у складі 182-го окремого батальйону матеріального забезпечення. Після демобілізації присвячував час вихованню синів Тимофія та Матвія, доглядав сад, будував дім, створював затишок. Був талановитим автомеханіком і зварювальником, завжди готовим допомогти.
З початком повномасштабного вторгнення росії у 2022 році вступив до лав 103-ї окремої бригади територіальної оборони Сил ТрО ЗСУ. Боронив Україну на території Донецької та Харківської областей.
У Володимира Павлика залишилися дружина, двоє синів, брат та сестра.
У соцмережі брат загиблого, військовослужбовець Назар Павлик написав сумні рядки: “Найдорожчий, любий брате… Частина мого серця сьогодні загинула з тобою Я так тебе любив! Ти загинув смертю хоробрих. Війна — сука, забирає найкращих”.
Поділився спогадом і побратим загиблого Володимира Павлика Андрій Петрук: “Чоловік-горобчик — перша думка, коли побачив тебе. Я ж уявляв тебе зовсім іншим, думав, що ти кремезний дядько з великими руками, бо знав, що ти ветеран, водій камаза та крутий механік. Як ти їздив на камазі? Тебе було видно з-за керма? А ремонтував його як? Коли ми приїхали, ти багато чому нас навчив. Не того, як має бути по статуту, а так, як є реально на війні. Твій досвід був безцінний. А твої історії про “срочку” та напалм. Ого.
Тобі дуже подобалось, коли я співав і пригощав тебе молоком з печеньками. Твій голос ми чули ще далеко на підході до гаража. Вже щось там сміявся і розказував. Ти хотів повернутись і займатись своєю справою. Понакупляв купу того інструменту. Ти любив це. Твій позивний був не просто позивним.
Ти втомився і хотів додому. Я можу про тебе розказувати багато, але не маю сил. На світі немає такого великого щита, щоб вмістити твою душу. Але, на жаль, тіло твоє на щиті. Спи спокійно, Брат”.
Володимир загинув 5 серпня 2023 року, віддавши життя за Україну. Його поховали з почестями у Львові.
Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
