Долинські майстрині-вишивальниці відтворили репліку бойківської сорочки кінця XIX століття і передали її у колекцію краєзнавчого музею “Бойківщина” Тетяни і Омеляна Антоновичів.
Пише Інформатор.
Репліку бойківської вишиваної сорочки с. Белеїв, що на Долинщині, місцеві вишивальниці шили 3 роки. Основну роботу виконувала майстриня Тетяна Чухно, їй допомагали Лідія Луців, Наталія Пастущин, Ірина Гретчак та Наталія Романів.
Вишивальниця Тетяна Чухно розповіла Інформатору, що це вже друга сорочка, яку долинські майстрині подарували музею. Першу сорочку жінки вишивали декілька місяців, другу – аж три роки.
“Ця сорочка застала війну чи то нас у війні, коли психологічний стан був важким. Згодом я оговталася від стресу і почала дзвонити, писати майстриням. Виявилось, що частини сорочки розкидані по світу. Комірчик я вишивала сама, бо не змогла зв’язатися з людиною, якій надсилала поштою схему та частинку сорочки. З часом ці частинки почали збиратися докупи і вийшла ця неймовірна сорочка”, – розповіла Тетяна Чухно.
Пані Тетяна закохана в старовину. Працювавши раніше у музеї, ще тоді у неї виникла ідея – відтворювати старовинні сорочки. Каже, для неї однієї ця робота була б надто довгою і вона дала клич іншим майстриням. Допомогти їй відгукнулося багато хороших людей: вишивальниці та дизайнери. Майстриня була приємно вражена, адже їй писали люди не тільки з Долини, а свою допомогу пропонували майстрині з Києва, Тернопільщини та Волині.
“Своєю місією бачу збереження і примноження культурної спадщини і мені надзвичайно прикро, коли в розмовах з людьми чую, що старі вишивані речі вони спалили посеред двору. Зараз іноді мені мої знайомі і друзі присилають вишиті речі, знайдені біля смітників. Такі вчинки людей схвалюю більше, так у цих речей хоча б є шанс не бути спаленими. А взагалі, просила і прошу завжди, щоб надсилали мені речі, які їм здаються вже старими. Це стосується вишитих і гачкованих виробів”, – наголосила пані Тетяна.
Долинська майстриня закликає всіх зберегти те, що ще залишилося, адже куди прийшов ворог, там знищено та вивезено на їхню територію багато речей. Тетяна каже, якщо людина не хоче з певних причин зберігати в себе вдома вишивані старі речі, то варто їх віднести у музей. Коли музеї не хочуть брати, то майстриня візьме у свій приватний музей.
“Зберігаю вишивки з різних регіонів України і дуже тішуся своєю колекцією. Якщо не маєте коштів на відправку, то напишіть мені в приватні повідомлення у фейсбуці, домовимось і доставку оплачу сама. Тільки не паліть скарби. А ще сорочки, які виглядають старими і втратили вигляд – реставрую і зберігаю, бо для мене вони теж цінність”, – наголосила Тетяна Чухно.
Мар’яна Локатир
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
