У селищі Перегінське Калуського району при деканальній церкві “Різдва Пресвятої Богородиці”, діє масштабна волонтерська діяльність, яка стала справжнім прикладом єдності тилу та фронту. Під духовною опікою настоятеля о. Романа Балагури місцева громада створила осередок допомоги захисникам.
Пише Інформатор.
Як розповідає активістка волонтерського руху Адріана Сенич, робота тут не зупиняється ні на мить: поки одні жінки плетуть маскувальні сітки, інші в’яжуть теплі шкарпетки або заливають окопні свічки. Масштаби виробництва вражають — лише за один місяць перегінські волонтери витрачають близько тонни парафіну, який у Бельгії збирає для них Василь Варварук з Топільського, а о. Роман Балагура особисто з Бельгії щомісяця доставляє парафін до селища, забезпечуючи безперебійну роботу.
Для самої Адріани волонтерський шлях розпочався з глибокого особистого потрясіння. На початку повномасштабного вторгнення вона відвідала прифронтове Курахове на Донеччині, де служив на той час її чоловік. Побачені на власні очі руйнування та знищені будинки назавжди закарбувалися в пам’яті. Повернувшись додому з усвідомленням, що війна може прийти в кожен дім, вона почала організовувати перші збори. Те, що починалося у її будинку з воску та ватних дисків, швидко переросло в серйозну логістику: закривалися запити на грілки, пледи, ковдри та ланцюги. Свекор Адріани разом із братом розторочують старі светри із секонд-хендів, щоб забезпечити жінок нитками для в’язання шкарпеток та спеціального адаптивного одягу на ґудзиках для поранених бійців.
Ця діяльність вимагає не лише фізичних сил, а й величезної моральної стійкості. Адріана, чий чоловік також є військовослужбовцем і пройшов через поранення, згадує найважчі моменти — як-от день іспиту на водійське посвідчення, коли вона отримала звістку, що з п’яти бригад яким вона допомагала — дві були вщент розбиті. Попри розпач, волонтерка продовжує справу, виховуючи трьох дітей, а її тримісячний син став постійним супутником і всюди з нею, навіть під час відправки посилок на Новій пошті.
Нещодавно внесок спільноти було відзначено грамотою від митрополита Володимира Війтишина.
“Ця нагорода належить кожному мешканцю Перегінського, хто долучився та долучається до справи. Це відзнака для жінок, які вечорами після роботи плетуть сітки і для тих, хто вкладає тепло дому в кожну петельку в’язаних шкарпеток. Це нагорода чоловіків, що готують заготовки для свічок і жінок, які працюють у холодних приміщеннях, де пахне парафіном, обпікаючи руки, але рятуючи життя воїнів на позиціях. За кожною посилкою стоїть праця хлопців-логістів, фінансова підтримка та кожен донат небайджуих і невтомна енергія о. Романа Балагури”, — зазначила Адріана.
Волонтерка каже, що всі ці подяки — це дзеркало душі її селища, де кожен став частиною єдиного механізму допомоги. Вона переконана, що допоки в Перегінському є люди, готові віддавати свій час та серце, доти фронт залишатиметься незламним, а кожне спільне зусилля наближатиме день, коли над Україною знову настане мир.
Читайте також: Молодь Калуша допомагає захисникам через волонтерство та виготовлення сіток
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
