Учасники волонтерської ініціативи “Замаскуй воїна” щомісяця виготовляють десятки маскувальних костюмів, сіток і каверів для українських військових. За проєктом стоїть кількасот людей з різних куточків країни, а його організаторка Людмила Лучин займається волонтерством ще з 2014 року.
Повідомляє Інформатор з посиланням на Інформатор Івано-Франківськ.
Сітки, маскувальні костюми та кавери для зброї — усе це волонтери благодійної ініціативи “Замаскуй воїна” виготовляють для українських військових, аби ті залишалися максимально непомітними для ворога на передовій. За словами організаторки проєкту Людмили Лучин, ідеться не лише про матеріальний захист, а й про відповідальність за життя захисників.
Волонтерський шлях Людмили розпочався ще у 2014 році, коли її чоловік добровольцем пішов захищати Україну. Тоді, за її словами, багато хто ще називав війну “конфліктом” чи “АТО”, але родини військових вже усвідомлювали реальну загрозу.
До повномасштабного вторгнення Людмила займалася соціальним волонтерством — допомагала дітям з інвалідністю, організовувала збори коштів на засоби гігієни та активно звітувала про це у соцмережах. Саме цей досвід згодом допоміг швидко згуртувати людей для допомоги фронту.
“До мене звернулись з соціальної служби , щоб я допомогла з організацією збору коштів на підгузки та інші засоби гігієни для діток. Не знаю, як так вийшло, що мені вірили, давали гроші, за які купувалось все необхідне. Пам’ятаю, як я з донечкою, ще геть маленькою, з візочком ходила по магазинах, купувала ті підгузки, передавала соцпрацівникам. Мені було важливо все зробити швидко, щоб гроші не затримувались, щоб потреби були закриті”, – згадує Людмила Лучин.
Плетіння маскувальних сіток розпочалося у жіночих волонтерських спільнотах, де об’єднувалися дружини військових. Військові підказували волонтеркам необхідні розміри, кольори та візерунки, які найкраще працюють на передовій.
Після початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року потреба в маскувальних засобах різко зросла. Уже 28 лютого волонтерки виготовили перший маскувальний костюм — без інструкцій і готових рішень, орієнтуючись лише на зворотний зв’язок від військових.
“23-го вночі (лютого 2022 року – ред.) ми були вже на стрьомі, 24-го пролунали вибухи, ми вже знали, що почалася війна. 25-го всім було страшно, всі сиділи в хатах, ніхто нікуди не виходив. А 26-го мені прийшла до голови ідея, що треба щось робити терміново, допомагати, згуртовувати людей. Вже почалась війна, хлопці відправлялися на схід. І потрібно було плести маскувальні сітки”, – розповідає жінка.
На той момент волонтерський пункт організували у ліцеї №15. Туди люди зносили все: від продуктів до одягу та інструментів. Там же почали плести маскувальні сітки. Основи робили з тонких смужок тканини, сплетених технікою макраме в сітку, на яку нав’язували клаптики потрібних відтінків.
А ідея з маскувальними костюмами виникла, коли одна з жінок принесла кілька десятків нових курток кольору “хакі”.
“Мені було дуже шкода їх різати, бо вони нові, запаковані куртки, всі під нуль, там було більше 50 штук. І в мене така ідея виникла, давайте не різати, давайте спробуємо зробити маскувальний костюм. Я почала думати, який колір може бути на голій території. Ага – солома. А солому що нагадує? Мішковина. Так крупинка до крупинки прийшла ідея створювати маскувальний костюм із мішковини”, – пригадує Людмила Лучин.
З часом технологія вдосконалювалася. Робота поступово стала системною. Перші костюми були викроєні з тканини, на них нашивали мішковину і клаптики, потім перейшли на готову сітку, з якої кроїли плащ і штани і вплітали нитки. Потім, за підказкою військових, штани замінили на панчохи з поясом, додали бахіли і накидку на стрілецьку зброю.
Якщо на початку один костюм виготовляли за кілька днів, то на піку волонтерки могли робити до трьох костюмів щодня. Окрім цього, почали виготовляти маскувальні сітки для техніки.
Зараз волонтерський осередок працює у приміщенні шахового клубу ДЮСШ №3. За 2025 рік учасники ініціативи виготовили та передали на фронт 517 маскувальних костюмів, 832 кавери та 192 сітки для техніки. Загалом же йдеться про понад дві тисячі костюмів.
Самі волонтерки називають свої вироби “чугайстрами” — за образом міфологічного захисника, який маскується під природне середовище. Назву “кікімора” принципово не використовують, вважаючи її чужою.
“Ми не хочемо називати їх “кікімора”, бо ця назва від росіянців. Тобто тих, чиєю мовою ми не хочемо спілкуватися ні зараз, ні у майбутньому”, – розповідає волонтерка.
До проєкту долучаються люди різного віку: діти малюють листівки та обереги, старші — ріжуть тканину, готують нитки, плетуть або шиють елементи костюмів. Багато людей забирають роботу додому, а до клубу приносять вже готові кавери, панчохи, зшиті плащі.
Попри творче минуле — поезію, музику, театр — нині для Людмили на першому місці волонтерство. Свої письменницькі здібності вона використовує для подячних дописів у соцмережах, щоб підтримати команду і мотивувати інших долучатися.
Фото: архів Людмили Лучин
Читайте також: Співочий дрон та десятки тисяч метрів маскувальної сітки: як волонтери з Витвиці автоматизували виробництво для фронту
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
