“Сідаю, шию і молюся”: як жителька Голиня шиє рукавиці для військових четвертий рік поспіль

Жителька села Голинь Галина Баран уже четвертий рік поспіль власноруч шиє теплі рукавиці для українських військових. Каже, робить це не заради подяк чи слави — просто не може інакше, коли знає, що на фронті люди мерзнуть і воюють у надскладних умовах.

Ділиться Інформатор.

Пані Галина за фахом швея. Упродовж життя вона працювала майстром, шила кожухи, безрукавки, спецодяг, добре знається на теплому одязі та матеріалах. Саме цей досвід став у пригоді з початком повномасштабної війни.

“Я шию не для слави. У житті завжди виходила з положення. А тепер, на старості, коли я вже хвора, це не дає мені впасти у відчай”, — розповідає жінка.

Перші рукавиці вона пошила на початку повномасштабного вторгнення — з теплого “коцу”, який був удома. Тоді ж у сільській раді збирали допомогу для військових, і пані Галина принесла туди власноруч пошиті рукавиці та трохи продуктів. Згодом, коли стало відомо про велику кількість поранених захисників, жінка вирішила шити особливі рукавиці — подовжені, по лікоть, які підходять для людей з травмами рук. Відтоді вона не припиняє цю справу вже четвертий рік.

Шила з усього, що мала під рукою: з теплих тканин, старих речей, навіть зі шуб. За словами пані Галини, зі своєї теплої шуби їй вдалося пошити 23–25 пар рукавиць. Частину роботи виконувала вручну, згодом допомагала швейна машинка.

Окрему увагу жінка приділяє деталям. Для прикрас вона використовує тематичні емблеми, які придбала на благодійному ярмарку в Голині, а також власноруч робить маленькі ялиночки, якими оздоблює рукавиці. Утеплює вироби, додає резинки, підбирає матеріали так, щоб рукавиці були максимально комфортними.

“Я одну рукавичку шию пів години. Треба обшити, пришити етикетку, емблему, тоді обрізати. Вона складається з трьох-чотирьох частин”, — каже майстриня.

За день пані Галина може пошити до п’яти пар рукавиць. Каже, деколи буває складно.

“Сідаю, шию і молюся. Деколи й плачу над тими рукавицями, коли не виходить. Але воїнам там ще гірше — в окопах”, — ділиться пані Галина.

З початку її волонтерської діяльності допомагають жінці родичі, а нині до підтримки долучилися й волонтери ВПО “Мурашки”, які надають тканину для пошиття. Інколи матеріали передають і меблеві салони. Готові рукавиці пані Галина передає волонтерам у Калуші, коли їздить у справах, а також волонтерці в Голині. Часто до неї звертаються й особисто — матері та дружини військових просять пошити рукавиці для синів і чоловіків.

За її підрахунками, лише за січень–лютий одного з років вона пошила близько 150 пар рукавиць. Минулої, теплішої зими — 103 пари. Цього року за січень і початок лютого — вже понад 70 пар.

Окрім рукавиць, пані Галина раніше шила для військових шорти, спідню білизну, подушки, наколінники. Втім, нині найбільша потреба — саме в теплих рукавицях.

У теплу пору року жінка теж не сидить без діла — сушить трави, м’яту, кріп, овочі, готує суміші для чаю.

“Я люблю землю, працюю коло неї, і вона мені віддячує. Я рада, що можу так допомогти”, — каже пані Галина.

Фото з особистого архіву Галини Баран

Читайте також: Майстриня з Небилова перетворює бойові гільзи на допомогу армії

Читайте нас в Google новинах

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08