Любов на сцені й за лаштунками: історія театральної сім’ї Панасів з Івано-Франківська

Він — актор Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, вона — акторка Івано-Франківського обласного театру ляльок імені Марійки Підгірянки. Марина та Олег Панасі поєднали не лише життя, а й професію.

Розповідає Інформатор з посиланням на розмову Інформатор Івано-Франківськ з акторами.

Познайомилися Марина та Олег під час навчання в Інституті мистецтв у Франківську. Навчалися на одному курсі, багато спілкувалися, обмінювалися музикою, проводили час у спільній компанії. Про романтичні стосунки тоді не йшлося — кожен мав свої симпатії.

“Коли я перший раз її побачив, то в мене одразу виникла думка, що десь я бачив її. А потім згадав – у музичній школі. Ми там навчались паралельно і десь пересікались. Пам’ятаю, на першому вступному іспиті вона була в жовтому платті. І перша «летіла» здавати, бо їхала до Львова. А потім ми почали вчитися. І почали дружити”, – згадує Олег Панас.

Поворотним моментом стала робота над студентським етюдом, де їм довелося зіграти закоханих. Перший поцілунок, пригадують, був “робочим моментом”, але саме після цього їхні стосунки поступово змінилися. Офіційно зустрічатися почали 27 березня — у Міжнародний день театру. Разом вони вже майже дев’ять років. Одружилися у 2023-му.

“У нас було звичайне весілля. Але є ідея зробити справжнє гуцульське. Коли-небудь, як поновлення шлюбу. Є така мрія…”, – зазначає Олег.

Перші ролі подружжя згадує з усмішкою. Ще студентами вони виходили на сцену драмтеатру у казках та масових сценах. В одній із вистав разом грали… коня.

“Ми разом грали коня. Марина грала голову коня, а я – ср*ку. Серйозно, моя перша роль у театрі – ср*ка коня”,  – сміється Олег.

Після вступу до магістратури у Львові Марина й Олег офіційно почали працювати в драмтеатрі. Згодом Марина отримала запрошення до театру ляльок і нині вже майже п’ять років є його акторкою.

“Для мене дотепер працювати з ляльками – це велика складність. Я навчалась на актрису театру, я навчалась бути в центрі уваги, контролювати себе, свої руки, ноги, тіло. А тут все треба передати через ляльку. Перед тим, як з ними працювати, потрібно знайомитись, як працює рука, долоня, чи працює голова вправо-вліво. Для того, щоб потім розуміти, чи можемо ми оцінки, враження, емоції передати лялькою. Я досі себе переборюю, що мушу передавати все через ляльку. Все-таки в душі я драматична актриса”, – розповідає Марина.

Олег, своєю чергою, працює у різних жанрах — від комедії до драми. Каже, що для нього головне — «живий театр» і чесна взаємодія з глядачем.

Подружжя зізнається: вони — найсуворіші критики одне для одного. Водночас намагаються не пропускати важливі події в професійному житті одне одного. Навіть після дев’яти років разом, кажуть, їм завжди є про що поговорити. Часто звичайна розмова на кухні затягується на кілька годин.

“Ми вчора сиділи ввечері на кухні, хотіли подивитись серіал. І почали говорити і проговорили десь години три. Про театр, про ролі, про все-все-все. І ми реально зрозуміли, що три години розмовляли. І слава Богу, що ми дев’ять років разом, і маємо ще про що поговорити”, – каже Олег.

Дев’ять місяців тому в родині Панасів народилася донька Федора. Відтоді життя подружжя змінилося, але театр не відійшов на другий план.

Робота у різних театрах допомагає розподіляти обов’язки: поки один на репетиції чи виставі, інший проводить час із донькою. Окрім цього, обоє викладають акторську майстерність: Олег — в Інституті мистецтв, Марина — у коледжі при Університеті Короля Данила.

“Я стараюся поєднувати і театр, і студентів, і догляд за дитиною. Поки що це успішно, слава Богу”, – усміхається Марина.

Вони визнають: із появою дитини часу стало менше, доводиться жертвувати особистими професійними амбіціями. Але цей вибір називають усвідомленим.

“Елементарно читати стало менше часу. А потрібно читати постійно. Актор повинен бути начитаний. Я й так багато часу проводжу в театрі, і якщо ще вдома розроблятиму якісь навички для роботи, то я взагалі не буду проводити час ні з Мариною, ні з малою”, – з посмішкою на обличчі розповідає Олег.

На питання, чи хотіли б, щоб донька стала акторкою, Олег спершу відповідає категорично. Проте додає: остаточний вибір буде за нею.

“Коли він каже, що, він проти, я задаю питання: ти любиш свою професію? Він її любить. Ми купаємося у цій професії. І якщо у дитини з’явиться любов, неважливо, чи це буде юрист, чи стоматолог, чи це буде актор, якщо в неї з’явиться бажання професії, в якій вона буде купатися, то ми будемо тільки підтримувати”, – пояснює Марина.

Подружжя дотримується принципу: якщо людина заробляє тим, що любить, вона не відчуває, що працює. І попри всі труднощі акторської професії, обоє зізнаються — вони справді “купаються” у своїй справі.

Фото з архіву сім’ї

Читайте також: Франківський драмтеатр святкує 115 років та відкриває невідомі сторінки історії

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08