Мелодії, світло і проміння сонця: останній день зими в Калуші | ФОТОРЕПОРТАЖ

Останній день зими — це не про холод. Це про очікування. Про кілька кроків до весни. Про відчуття, що попереду більше світла, більше тепла і більше надії.

Ділиться Інформатор.

Зима вже не тримає місто міцно. Про неї нагадують хіба що неохайні купки снігу обабіч доріг — сірі, підталi, зменшені до мінімуму. Вони тануть повільно, ніби вагаються, чи варто остаточно поступатися місцем теплу. Температура вже впевнено тримається вище нуля. Краплі стікають із дахів, асфальт темніє від вологи, а повітря має інший запах — не морозний, а сирий, передвесняний. Це той короткий період, коли місто ще не розквітло, але вже прокидається.

Калуш живе у своєму ритмі. Хтось поспішає до магазину, аби купити гарячої випічки чи кави. Дехто зупиняється побалакати, бо зустрів старого друга чи подругу, — і це місце одразу стає колискою спогадів та своєрідним дружнім пунктом для розмов.

— А пам’ятаєш, як ми колись?..
— А згадай, як було тоді…

Моментами любов проявляється у тому, щоб разом тягнути «кравчучку» на зупинку, аби встигнути на маршрутку й доїхати додому. Повага — у кількох секундах, присвячених мелодії вуличного музиканта. Погляд, посмішка, подяка… І якось органічно вмальовуються в останні зимові миті слова пісні, що лунали з вуст музиканта:

Завтра прийде до кімнати
Твоїх друзів небагато…

Так вже в світі повелося —
Я люблю її волосся,
Я люблю її тонкі уста.

Автівки, як і місто, переходять у новий сезон. Без різкого старту, без зміни маршруту. Просто з відчуттям, що зима від’їжджає у минуле, залишаючи по собі кілька тижнів спогадів і мокрий слід на асфальті.

Птахи поводяться жвавіше, двори звучать голосніше, ніж у морозні тижні. У повітрі більше руху й голосів. Здається, саме світло стало іншим — м’якшим, ширшим.

Останніми митями зими у Калуші найбільше милуються тварини. Собаки, як уважні спостерігачі, дивляться, чи калушани переходять дорогу у зазначеному місці й на відповідний сигнал. Вони просто гріються, а ворони шукають їжі. По-своєму — бо вдома.

У місті стає більше звуків: кроки, голоси, шелест крил. І серед цього — спокійна присутність тварин, які першими помічають зміну сезону. Бо для них весна — це не дата в календарі, а тепло під лапами.

Усе це об’єднує одна річ — дім. Бо затишно там, де відчувається тепло і турбота. Де тепло і, попри люті морози, очікують удома.

Дім — там, де мріють разом… про мир, перемогу у війні та літні канікули. А в серці — тиха, щемлива подяка військовослужбовцям та військовослужовицям Збройних Сил України, які, попри все, на своїх плечах захистили для нас весну, що от-от розпочнеться.

З весною приходить світло, а зі світлом — тепло. Бо там, де просвічує промінчик сонця, там уже закінчується темрява. І поки зима сходить разом із останніми купками снігу на узбіччях, вулиці вже готуються до весни — до зелені, до шуму відкритих вікон, до довших вечорів. Це ще не весна. Але вже точно не зима.

Ярослав Куцій

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08