Радянські атракціони, зруйнований туалет, стара сцена: коли парку відпочинку чекати покращення?

Парк культури й відпочинку у Калуші завжди був місцем, де збиралося найбільше калушан. На сцені виступали зірки першого ешелону, а для дітей працювали майже усі атракціони. Час минав, людей ставало менше, атракціони припадали пилюкою, вандали нищили те, що залишилось. Зараз парк повільними, але впевненими кроками відновлюється. Попереду, що правда, ще дуже багато роботи й змін. Якби не війна, можливо у нас уже був би якщо не новий парк відпочинку, то як мінімум оновлені атракціони.

Відповіді на ці та інші бентежні питання шукав Інформатор разом з директоркою парку Наталією Паламар.

Вітаємо, пані Наталіє. У Калуші в парку досі радянські атракціони. Чи планується їх заміна або реставрація?

Хочу відразу розвіяти міф, наприклад про Колесо огляду, який стосується фраз типу “а я на цьому Колесі катався ще маленьким” — насправді ні, тому що це колесо було виготовлено у 1991 році, а введене в експлуатацію у 1992 році. Так, колесо у нас, на щастя, досі є, але вже не те і точно не радянське. Щодо інших атракціонів, звісно, починаючи з ланцюгової каруселі, механічних «Юнги» та«Сонечка», — це атракціони ще з тих часів. Проте, ланцюгову карусель ми планували повністю реставрація у цьому році. На це були навіть спрямовані кошти, але на жаль, війна внесла свої корективи. Зараз цей процес неможливий через неможливість провести фінанси. Наразі цей атракціон зупинений повністю у зв’язку технічним станом. Оновлення буде не зовнішнє, а повністю змінено механізм. Це краще аніж купити новий, дешевий китайський аналог. Тут зовсім інша конструкція. Краще буде просто оновити ланцюги, сидіння, новий редуктор і ми побачимо зовсім іншу картинку. Ми були впевнені, що зможемо це зробити вже до 1 травня цього року, але ситуація склалася отак.

Щодо інших атракціонів — ми стараємося щороку їх реставрувати, підфарбовувати, давати їм “нове дихання”. Але самі розумієте, метал є метал, дерево є дерево і як би мого не марафетили, зробити з нього нове неможливо. Ми їх поновлювали протягом останніх декількох років. Звичайно, ще це такого меншого типу ніж Колесо чи Ланцюги: дитячий лабіринт, батут, катамарани (нові, нашого калуського виробника). Більшість з них, цьогоріч, виїхали після реставрації. Це до речі за кошти отримані від проєкту “Шлюб за добу”.

Ми стежимо за ринком постійно й, наприклад,  дуже хотіли придбати італійську карусель. Її вартість, щоправда, сягає близько 1,5 мільйона гривень. Також запланували купити один великий надувний комплекс (схожий на той який уже є), він користується неабиякою популярністю. Правда ця гірка доволі стрімка, а ми хотіли щось пологіше.

Єдине про що я точно з впевненістю можу сказати — технічні стани даних атракціонів відповідають усім характеристикам і безпеці дітей нічого не загрожує.

Атракціон “Сонечко”, до речі, також виведений з експлуатації й функціонувати більше не буде.

Може бути цікаво: Чому озеро у парку досі цвіте?

Який ще розвиток парку планується? Яким ви його бачите після оновлення, в перспективі?

Я думаю, що вже багато хто міг бачити картинку візуалізації, яким ми бачимо парк у майбутньому.
Є проєкт, розроблений управлінням архітектури міста. Була спеціальна робоча група.

Ми розмежували парк на локації. Атракціони у нас у самому серці парку, а є ще дуже багато незалучених територій. Ми запланували багато дуже всього. І неодноразово уже подавалися заявки на різні проєкти, на грантові й державні програми. На жаль, зараз це трошечки фінансування парків не на часі.

Але в нас є загальне бачення над яким повністю працювала команда міста. Були залучені й спеціалісти з різних областей, починаючи з архітектури й земельних управлінь. В майбутньому парк буде поділений по секторах: від атракціонів до комфортних зон відпочинку, від мініальтанок до торговельних майданчиків й фудкортів. Також у нас була ідея облаштування зоокуток на території парку. Але це потребує великих зусиль і вкладень.

Амфітеатр у парку також має проблеми. Свого часу стільці в ньому були замінені, але дуже швидко знищені вандалами. Яка ситуація з ними зараз?

Зона амфітеатру загалом розрахована на понад 2000 посадкових місць.
Вандалізм загалом у парку, дякувати богу, якось зменшився. З цим стало спокійніше, але звісно знаходяться і ті, хто вважає, що крісло може замінити добрі сани на зимовій гірці, або у літню, жарку погоду йому буде краще в тіні. Тому періодично знищення продовжується. З приводу поновлення — на цей рік було заплановано оновити ще 500 додаткових сидінь. На цей момент, не вистачає трьох рядів. Ми стараємось скомбінувати те що є, замінюючи  поламані. Проте зараз запаси на жаль вичерпались. Жодного вільного крісла немає, а такі, що потребують заміни, є.

А вони якось прибираються?

Кожного тижня стараємось прибирати, попри те, що штат не великий, а роботи може бути дуже багато. Можемо не встигати. Згідно зі штатним розписом у на 14,5 одиниць на комунальному підприємстві. Але не всі зайняті, а один з наших працівників воює.

А що зі сценою? Вона не зовсім вписується в композицію амфітеатру. Планується якась альтернатива їй? Або заміна?

Ще раніше там стояла маленька “мушля” на підвищені. Її чомусь знесли й перенесли нагору на танцювальний майданчик. А тоді вона  розбилась і зникла зовсім. В цілому, ця сцена яка зараз знаходиться у нас на стаціонарній основі. Вона дісталась нам у спадок з бульвару Незалежності. Там її монтували для заходів біля Каменю. Але вона, скажімо так, трошки не вписувалася там, на чотирьох дорогах. А тут вона стала більш доцільною, як сцена для проведення концертів та заходів у місті. Тимчасове рішення врешті стало постійним. Звісно що до амфітеатру, до тих колон та куполів теперішніх ця сцена, не дуже пасує. Вже у загальній концепції відновлення парку, звичайно, хотілося б сцену більш округлого типу, щоб пасувало стилістично, завершувало композицію.

Які ще проблеми парку Ви відчуваєте?

Велика проблема парку — його розташування. Бо якщо ти в центрі, ти вже крутишся там і спеціально сюди догори йти не хочеться. Ті, хто живуть на Посьолку взагалі сюди не доходять, тому що це далеко. Він зовсім не прохідний. Сюдою проходять тільки люди яку живуть поряд на Загір’ї чи у Царському селі й не користуються авто. А таких зараз не так багато. Тому до нас треба йти спеціально і по щось. І оце спеціально і про щось ми й шукаємо. Щоби сюди хотілося йти не просто “а ходімо в парк”,  а “ходімо в парк, бо…”. Шукаємо, щоб оцих “бо” було більше.

Наперекір цьому, ми бачимо, що люди готові йти сюди. Бачимо, що нашим дітям потрібен поїзд який їде і світиться, і музика лунає, інші атракціони. Щоб усе було в нових сучасних кольорах і  з новими сучасними мультяшними героями. Навіть ті ж батьки готові кататися на атракціонах сімейного типу. Дуже прикро, до речі, що ми втратили “Американські гірки”. Він, щоправда, якраз і був відлунням радянщини, з 1970-х років.

Наразі, в пріоритеті утримувати те, що у нас є.

Як справи з громадською вбиральнею? Її стан схоже не змінився за останнє десятиліття.

Це проблемно і влітку, і взимку, і навесні й восени. Це проблемно в будь-який день.  Найболючішим питанням є те, що на території парку немає водопроводу. Але, я вважаю, що відвідувачі парку мають мати змогу скористатися туалетом. Ми намагалися виходити з ситуації з біотуалетами. Але це дорого і на жаль вандалізм ніхто не скасовував. Навіть на свята ми бачили, що туалети врешті решт знову пошкоджувалися, бувало навіть, що і підпалювалися. Таких випадків було багато.

Три роки тому в нашій громадській вбиральні пройшов капітальний ремонт. З повною заміною плитки на стінах і підлозі. З побілкою, з поточними шпаклювальними роботами зовні. З заміною даху, бо він тоді протікав. Але цього вистачило менш як на місяць. Їх все одно розфарбували й розписали всіма можливими й неможливими гидотами. В чоловічому туалеті були встановлені пісуари. Також було встановлено два умивальники, по одному в чоловічий і жіночий. На даху було встановлено куб води який ми штучно наповнювали. На жаль, за два тижні все було розбите.

Планувалося зробити їх кабінковими, щоб зробити їх більш приватнішим. Але після того, як була знівельована уся та робота як пройшла, на жаль, десь і руки трохи опустилися.

Звісно здаватися ми не будемо. Підтримувати його санітарний стан ми стараємось.

Те що ми інколи там знаходимо, бачимо і застаємо…Направду це найболючіше питання нашого парку. Також, це єдина громадська вбиральна що діє в місті.

На останок найзлободенніше питання: Куди відпочивальники можуть сховатися у разі повітряної тривоги.

На території Парку укриттів немає. Але ми розмістили вказівники та інформаційні матеріали про найближчі укриття. Ближче за інші до території парку є “Калуська в’язниця”, позаду корпусу музшколи. Ми достатньо вивчали це питання і навіть групами людей робили навчальні виходи. Достатньо 8 хвилин нормального ходу  без паніки, щоб до них добратися. Це питання для нас стояло гостро. Адже відвідуваність хоча й незначна, але є. Тому на час повітряних тривог робота атракціонів зупиняється, якщо це, наприклад, Колесо, то ми доопускаємо людей і посадку вже не здійснюємо. Просимо також усіх відвідувачів пройти до найближчого укриття. Але не можемо сказати що і це не нівелюється. А наші працівники в цей час перебувають у технічних приміщеннях.

Калушани, якщо у вас є ще наболілі питання щодо стану парку — пишіть у коментарях.

Нам цікаво, що вас турбує.

Остап Микитюк