Хтось його любить, а хтось запросто поміняє на тарілочку бульйончику чи супчику. Але що не кажіть, саме борщ став нашою національної стравою. Щоб там не казали в країні-терористі, що “борщ — ісконно рускоє блюдо”, ми знаємо правду. Ну і ЮНЕСКО просто так не вносила б цю страву в список “культурних спадщин”. До чого це ми… Сьогодні в Україні відзначається День борщу.
Інформатор з нагоди свята вирішив зібрати кілька цікавинок про улюблений борщ (ну і звісно поділитися рецептами).
Вперше про борщ на українських теренах згадали понад 500 років тому. Сталося це у Києві 17 жовтня 1584 року. Ця дата фігурує у приватному щоденнику німецького торговельного агента Мартина Груневеґа.
Борщ — одна із центральних страв не тільки в українській кухні, а й в українській культурі, тому вона є й однією з найбільш досліджених страв. Дослідники проводять експедиції, пишуть наукові статті й знімають фільми про борщ. Увага до цієї страви не згасає. Станом на сьогодні відомо щонайменше 70 рецептів червоного борщу, хоча насправді їх набагато більше.
Борщ, надзвичайно універсальна страва, є рецепти борщу на сніданок, на обід, на вечір, і не здивуємося, якщо знайдеться рецептик і для нічних ласунів. Залежно від способу приготування і подачі він відрізняється за густиною і температурою, може бути пісний або м’ясний, червоний, білий або зелений, із додаванням груш, слив та інших ягід та фруктів. Він хоч і складний у приготуванні, але впоратися з ним зможе навіть дитина.
Борщ може видозмінюватися з часом, але все одно залишається борщем. Як на Поліссі чи Слобожанщині, так і на Гуцульщині чи Таврії.
Цього року, 1 липня, ЮНЕСКО прийняло рішення внести борщ до нематеріальної культурної спадщини, яка потребує охорони.
Ініціював офіційне визнання борщу українською національною стравою найвідоміший український ресторатор, кулінарний експерт і популяризатор української кухні, Євген Клопотенко.
На його думку, поділ борщів не варто узагальнювати навіть регіональними різновидами. Насамперед борщ різниться саме за родинами, а не регіонами. Це можна простежити, навіть якщо порівняти між собою так звані регіональні рецепти з однієї місцевості:
“От зберіть в одній кімнаті три родини з одного регіону і запитайте, як правильно готувати борщ. То ж буде просто епічна і дуже пристрасна сварка, бо вони всі, чорт забирай, готують борщ по-своєму. Тому я б і використовував такі поняття, як “родинний борщ”. Тобто є загальна українська культура приготування борщу. Але характер борщу різниться в залежності від родин, у яких був створений їхній унікальний борщ (унікальні продукти, своя техніка нарізки й черга закидання тощо)”, — аргументує Клопотенко.
Хотіли тут наприкінці залишити рецепт смачного борщу, але не змогли обрати який. Натомість пропонуємо вам переглянути присвячений цій прекрасній страві захопливий кулінарний документальний тревел “Борщ. Секретний інгредієнт”
Остап Микитюк
