Як ми розповідали раніше, театр є душею Калуша. Ніщо в нашому незабутому Богом місті не викликає такого мистецького відгуку як емоція та пластика актора на сцені. Вчора, 11 квітня, цей блиск в очах промайнув у десятків калушан та гостей міста знову.
Інформатор ділиться своїми непідробними враженнями.
Вже майже пройшла доба з останнього на цю мить виступу аматорського молодіжного театру “ЛюбАрт”, що вкотре зібрав зал небайдужих до культурного майбутнього міста людей. Цього разу молоді актори представили публіці підбірку мініатюр, кожну з яких пронизувала тема романтичної і не дуже любові. “Поговоримо про любов…” — звучить назва театралізованого вечора, і вона цільно і страшенно лаконічно описує ці кілька пронизаних почуттями годин.
Проте ми підемо далі і розглянемо постановку з лупою суб’єктивної критики (в доброму значенні цього слова). Любов справді буває різною, хоч вона часом і здається уособленням абсолютно різних почуттів, зібраних лиш легким запахом весни. Розмаїття сцен, виконаних “ЛюбАртом” у теплий, хоч і дощовитий вчорашній день, чудово показує ці варіації любові: від юного, ледь не фанатичного кохання, до незручних бесід про шлюб, від тяжкого побуту подружнього життя до хитромудрої підлості.
Всього актори підготували 8 мініатюр різної тривалості та жанрів. Всі з них варті своєї уваги, проте ми зупинимось на кількох, що зачепили творчі струни Інформатора.
Спершу хочеться згадати про японську народну інтермедію “Чорнильні сльози”. Своєю розміреністю, що притаманна етносу оригіналу, та екзотичністю сюжету вона стала смачною родзинкою для публіки. Сильно переграні емоції, нетрадиційна для українського смаку міміка та пластика рухів додали шарму і без того винятковій у репертуарі “ЛюбАрту” сцені. Сюжет — нетривіальний: японський пан повертається зі столиці на батьківщину та перед від’їздом зустрічається з юною жінкою, котра вдається до хитрощів, аби остаточно зайняти місце у серці свого багатого обранця. Фініст Гуго, Тарас Кулик і Анастасія Паламарчук чудово влились в образи класичної далекосхідної острівної драматургії.
Дещо ближчою до нашого менталітету виявилась постановка французької комедійної сценки “Казан” у виконанні Юрія Чоловського, Ольги Яворської та Соні Бойкович. За сюжетом збідований чоловік потерпає від тиранії молодої дружини і тещі, котрі вдаються до насилля, аби запрягти мужчину до домашньої роботи. Ситуація вирішується неочікуваним способом, що створює настрій безкомпромісної, пробивної комедії, від якої важко відійти без захвату. Поетичне оформлення тексту, акторська гра, хореографія, атмосфера, що разюче нагадує “Кайдашеву сім’ю” у малому складі — все це легко знайти у цій мініатюрі, настільки, що так само легко забути, що події відбуваються у середньовічній Франції.
Завершувала вечір давня класика “ЛюбАрту”, яку застали далеко не всі поціновувачі та й учасники молодіжного театру. Своєрідна театралізація найбільш культового альбому британського гурту Pink Floyd — “The Dark Side of the Moon”, або частки враження від подорожей ментальними негараздами, котрі він уособлює. Подієвий зміст віддає духом психоделії та прогресивності 1970-х: двоє у стосунках, які місцями здаються геть чужими людьми, через конфуз із автомобілем потрапляють на темну сторону Місяця, в оточення химерних істот та внутрішніх переживань про шлюб та сімейне життя. Софія Муляк впевнено втілила на сцені фатальну жінку з нотками легкої еротики, а Олександр Галькевич вразив своїм переконливим поверненням на калуську сцену. Чудовий привід переслухати легендарну платівку.
У сухому залишку Інформатор не витратив ні секунди часу даремно, споглядаючи оригінальне театральне мистецтво у виконанні юних інтелектуалів, за дорослішанням яких спостерігати — саме задоволення. Вистава однозначно вдалась. Найкраще про це свідчила тривалість оплесків у залі.
Остап Лагойда
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
