Інформатор Калуш

ЖИТТЯ

“Чий голос у вашій голові каже вам, що ви якісь не такі?”, або як не втрапити в пастку нервової анорексії | Про РХП №1

До розладів харчової поведінки відносять анорексію, булімію, орторексію та компульсивні переїдання. Про одне з найбільш небезпечних захворювань розповіла психологиня Іванна Гусениця. Що може стати причиною захворювання, чим воно характерне, та найголовніше — що робити при виникненні перших симптомів?

Розповідає Інформатор.

Існує кілька видів анорексії. Саме за причинами виникнення вони поділяються на:

  • нервову;
  • симптоматичну;
  • психічну;
  • медикаментозну.

“Раніше про такі захворювання [розлади харчової поведінки] ми дізнавалися тільки з фільмів. А зараз це явище зустрічається частіше. — розповідає психологиня Іванна Гусениця й додає: На анорексію в більшості страждають жінки (дівчата підліткового або юнацького віку)”.

Психологиня розповідає, що найпоширенішими причинами виникнення нервової анорексії є:

  • прагнення контролювати своє життя;
  • бажання щось змінити у своєму житті;
  • прагнення відповідати вимогам навколишнього світу;
  • невдоволення власним тілом;
  • перфекціонізм;
  • комплекси неповноцінності;
  • наслідки виховання;
  • неприйняття (у сім’ї, дитячому садочку чи у школі);
  • психологічна травма;
  • аб’юз;
  • фізичні вади;
  • відсутність підтримки;
  • фізичне або сексуальне насильство.

“Зазвичай причин декілька”, — додає психологиня.

Що робити, якщо помітив своє невдоволення тілом та захисну реакцію на це (у вигляді недоїдання та інших обмежень)?

— Важливо згадати, що підхід буде індивідуальним до кожної людини. Якщо помічаєте тривожні дзвіночки — важливо звернутися до фахівців. Наприклад, можна звернутися до психолога, а він вже направить до потрібних спеціалістів. Зазвичай це комплексна робота фахівців. Все залежить від особистості людини, яка потребує підтримки, її кола оточення, перебігу захворювання.

Хвороба починається поступово, навіть із думок “просто хочу бути стрункішою, краще виглядати”. Тоді й починаємо обмежувати себе в їжі, інтенсивно займатися спортом. Порівнюємо себе з іншими і залишаємось для себе недостатньо хорошими.

Важливо згадати, що у підлітковому віці майже всі діти невдоволені власним зовнішнім виглядом. Недолюблюють себе, своє ім’я, колір очей… тут непросто ставитись бережно до себе.

Як можна захистити себе від надмірної прискіпливості до тіла? Що може допомогти полюбити своє тіло таким, яким воно є сьогодні?

Щоб полюбити себе — треба прийняти себе. Часто самосприйняття залежить від прийняття нас соціумом (у першу чергу — батьків). Ми усі потрібуємо прийняття, любові та підтримки, а самому собі її важко надавати. Чий голос у вашій голові каже вам, що ви якісь не такі?

Підлітковий вік дуже непростий. Це і зовнішні зміни, і гормональні. Соціум чогось вимагає, треба знайти “своє місце під сонечком”. Це і пошук себе, і пошук сенсів, і спілкування з протилежною статтю. “А ким я хочу бути?” Це величезне навантаження.

Зараз спостерігається тенденція, коли підлітки та юнаки охоче спілкуються з психологами. Вони називають це психолодукацією, розвитком. І це тішить. Психолог — це розвиток, безоціночне ставлення і підтримка.

Як допомогти (та головне — не нашкодити) своїй дитині чи близькій людині, яка знаходиться в такому стані?

— Дуже часто, на жаль, стосунки в сім’ї стають причиною хвороби, так само як і будь-якої залежної поведінки. Якщо батьки справді хочуть допомогти — варто звернутися до фахівців, подивитися на причинно-наслідковий зв’язок. Можливо, є щось, чого дитина не помічає чи не розуміє.

Важливо пам’ятати, що певний стан вашої дитини може бути “криком про допомогу” або маніпуляцією.

Можна спробувати надати близькому відчуття безпеки, підтримку, прийняття та любов. Хоч це й буває складно. Важливо розуміти, ким ти є для людини, чому хочеш їй допомогти, чи маєш для цього ресурс. Якщо це доречно — висловити стурбованість станом людини. Порекомендувати підтримку фахівців, сказати, що готовий підтримати й допомогти (але важливо пам’ятати про свої кордони).

Якщо ця проблема вас турбує — можна й самому звернутися до фахівців. Вам допоможуть у пошуку можливих варіантів дій. Адже неправильна підтримка може зробити вашу близьку людину “немічною”, яка не може брати відповідальність на себе та приймати рішення.

Віталіна Костів

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у FacebookTelegramTikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08

Нагору