Відеоспостереження за українцями: які ризики несе новий законопроєкт?

Суть законопроєкту “Про єдину систему відеомоніторингу стану публічної безпеки”— у створенні в Україні єдиної глобальної системи відеонагляду за всім, що відбувається на вулицях. Робиться це, звісно ж, для захисту безпеки. Це вказано, зокрема, у карточці законопроєкту. Не виключено, що в поле зору камер можуть потрапити випадкові злочинці під час вчинення ними ситуативних правопорушень. Планування серйозних злочинів, які готуються тривалий час, враховуватиме наявність камер і факт спостереження.

Пише Інформатор, покликаючись на Український тиждень.

Автори документа пропонують не тільки спостерігати, а й ідентифікувати людей на відео. Йдеться про те, що камери будуть оснащені функціями розпізнавання облич. Для ідентифікації використовуватимуть дані про громадян — результатом спостереження будуть не лише відеофайли, на яких зафіксовано те, що відбувається навколо. Ці відеофайли супроводжуватиме інформація про те, хто саме на них зображений.

Автори ідеї пропонують використовувати для “впізнавання” людей не лише дані, що є в реєстрах, — ім’я, місце народження, дані про реєстрацію чи дані платника податків. У документі згадується поняття біометричних даних — мова йде про “персональні дані, отримані в результаті спеціального технічного опрацювання, що стосується фізичних, фізіологічних чи поведінкових ознак фізичної особи, таких як, зображення обличчя чи дактилоскопічні дані, голос, що дають змогу однозначно ідентифікувати або підтверджують однозначну ідентифікацію фізичної особи”.

Цікаво, що в статті не згадується право на видалення своєї інформації звідси.

Певною спробою відмежуватися від претензій про масовість стеження є четверта стаття, у якій сказано, що об’єктами моніторингу є “інформаційні об’єкти, до яких належать фізичні особи, відеомоніторинг яких здійснюється в інтересах національної та публічної безпеки, економічного добробуту та прав людини, а також транспортні засоби”. Це мало б переконати людей в тому, що пересічним громадянам не варто турбуватися, якщо їх не треба моніторити для національної та публічної безпеки.

Серед загроз використання таких систем є не лише ті, які пов’язані з порушенням прав і знищенням приватності. Хоча автори законопроєкту в його тексті намагаються обмежити доступ до даних розпізнавання лише представниками спецслужб, ніхто не дасть гарантії того, що доступ до даних, наприклад про щоденні маршрути звичайних людей, не отримають сталкери чи квартирні злодії.

До слова,

поліція Калуша має пропозицію щодо об’єднання в єдину систему камер відеонагляду по місту і довколишніх громадах. У Калуші поліція з кожним роком все більше використовує камери відеоспостереження у своїй діяльності, тому є необхідність збільшувати кількість камер у громадських місцях, парках, освітніх закладах і комунальних об’єктах, на дорогах.

За словами начальника Калуського відділу поліції, системи відеонагляду допомагають не тільки боротися з порушеннями, а й запобігати їм. І це потрібно не тільки поліції, а і самим мешканцям громади. Адже камери не лише “залякують” потенційних правопорушників та забезпечують моніторинг 24/7, а і можуть бути використані для оповіщення про певні скупчення людей, допомагають якісніше організовувати систему патрулювання та оперативно реагувати на певні події.

Віталіна Костів

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08