Чи легко передати словами, як це — торкнутися історії, що назавжди залишиться в пам’яті? Для Василини Семкович, яка є учасницею організації “Ми пам’ятаємо” та Братства ОУН-УПА, кожна хвилина нещодавньої зустрічі була безцінною.
Пише Інформатор.
Нещодавно, а саме 4 липня, у день пам’яті про загибель героїв УПА Григорія Вацеби (“Сулими”) та Марії Бабінчук (“Калини”), Василина Семкович вирушила до їхньої доньки — Ганни Марійчин. Пані Василина каже, що поїздка у село Яблуниця, що поблизу Буковеля у Косівському районі, була її щирим покликом душі.
“Це було моє велике бажання серця. Я відчувала внутрішню потребу ініціювати цю зустріч, щоб особисто вклонитися пам’яті тих, хто віддав життя за нас”, — розповідає активістка.
Історія пані Ганни — це сповідь, яку пишуть кров і серце. Її батьки передали немовля на виховання майже чужим людям, а самі обрали шлях боротьби, який завершився смертю. Згадуючи про той час, Василина Семкович наголошує на важливості спротиву сучасній пропаганді.
“Велике святотатство говорити нечувані речі про тих, хто пожертвував молодими літами, здоров’ям, життям, батьківством заради волі. Тому я всяко і наскільки то можливо й неможливо боротимуся супроти пропаганди, під якою наші люди жили 70 років”, — ділиться роздумами Василина.
Подорож до гірського села була сповнена хвилювань, але у будинку пані Ганни панував спокій. Погляд Василини прикувало фортепіано — інструмент, що нагадав їй про жертовність генерала Романа Шухевича.
“Я не стараюсь бути фаховим піаністом. Це було б і неможливим для мене: спокійно вправлятися на фортепіано, коли я знаю, що навколо діється з нашим народом”, — цитує авторка слова генерала, пояснюючи, що саме така відданість дає право зневажати ворожу брехню про повстанців.
Найтрепетнішим моментом зустрічі став дотик до листів батьків пані Ганни. Тендітні, наче саме життя, ці рукописи стали для авторки найвищою реліквією.
“Я насмілилася доторкнутися до цього рукопису, як до святих тайн, але одразу я відчула, які крихкі ці листи. Я так боялася завдати їм шкоди, що, певне, новонародженій дитині невмілі батьки не так бояться нашкодити”, — зізнається Василина.
Наша краянка наголошує, що ця зустріч стала для неї не просто візитом, а місією пам’яті. Василина Семкович каже, що думками знову і знову повертається до того моменту, як проводжала поглядом Ганна Марійчин — донька Григорія Вацеби та Марії Бабінчук, народжена в криївці. Коли ми рушили в дорогу, я відчувала її тиху молитву, звернену, здавалося, не стільки до Бога, скільки до батьків, адже наша зустріч воскресила спогади та схвилювала серце пані Ганни.
“Я обіцяла, що обов’язково розповім усе своїй донечці Анні з якою була у гостях в той день у пані Ганни (син уже знає цю історію, але я повторюватиму її знову), і буду розповідати про це всім і завжди. Я вічно вшановуватиму пам’ять героїв на місці їхнього останнього бою в селі Ловаги, де щороку 1 липня схиляю голову в пошані на місці їхнього останнього бою”, — підсумувала Василина Семкович.
Нагадаємо, минулого року Інформатор писав, що у селі Ловаги Перегінської громади Калуського району на місці загибелі Героїв ОУН заснували громадську організацію пам’яті. Тут відбулася знакова подія — молитовне вшанування загиблих Героїв українського національного руху. Саме тут, на цьому святому місці, полягли Григорій Вацеба — один із провідних очільників ОУН на Прикарпатті, його вірна дружина Марічка Бабінчук та їхні побратими.
До теми: В горах біля Осмолоди вшанували героїв визвольних змагань
У Перегінському діє музей в колишній катівні НКВС
Підтримати редакцію donate/kalush_informator
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
