Почесний громадянин Калуша, суддя, високопосадовець, банківський цензор і кавалер державної нагороди — такою постаттю постає Каєтан Копач у документах ХІХ століття. Але є одна деталь, яка й сьогодні залишається загадкою: чому саме Калуш вирішив надати йому почесне звання і що пов’язувало їх насправді?
Розповідає Інформатор.
Ім’я Каєтана Копача сьогодні навряд чи щось скаже більшості калушан. Водночас понад століття тому цей чоловік мав безпосередній стосунок до Калуша, працював суддею у місті, входив до повітової ради, а згодом зробив кар’єру в судових та фінансових установах Галичини. Однак коли саме і за що Копач отримав звання почесного громадянина Калуша — досі невідомо.
Відновити частину його біографії вдалося завдяки старим шематизмам та тогочасній пресі. Ці історичні джерела дослідив калуський краєзнавець Анатолій Дутчак, який простежив службовий шлях Копача від Золочева до Станиславова та знайшов згадку про його смерть у 1891 році. Що вдалося дізнатися про одного з почесних громадян Калуша — розповідаємо далі.
Від Золочева до Станиславова
Коли саме і за що Каєтан Копач став почесним жителем Калуша, Анатолію Дутчаку поки встановити не вдалося. Проте його дослідження старих шематизмів дозволяють відтворити значну частину його службового шляху — від роботи в судовій прокуратурі Золочева до високих посад у судових та фінансових установах Тернополя і Станиславова.
Довідка. Шематизм — список осіб чи установ. Також різновид церковно-адміністративних документів за Австро-Угорщини, зведені переліки духовних осіб, церковнослужителів, парафій та кількості вірян.
Найраніша знайдена згадка про Каєтана Копача датується 1869 роком. Тоді він працював у структурі Міністерства юстиції Австрійської імперії в Галичині. Його посада — Raths-Secretär, тобто секретар ради при Державній прокуратурі (c. k. Staatsanwaltschaft) окружного суду в Золочеві (місто у Львівській області).
Краєзнавець з Калуша каже, що це була не пересічна канцелярська посада. Окружний суд у Золочеві був великою судовою інстанцією, якій підпорядковувалися понад десяток навколишніх повітів. Посада секретаря ради при прокуратурі такого рівня була відповідальною цивільною службою.
За наведеними даними, відповідно до тодішнього Systemizowany etat, для такої посади у кримінальному судочинстві та прокуратурі необхідною була вища юридична освіта. Навчання тривало чотири роки та завершувалося складанням державних іспитів. Тож уже на початку своєї зафіксованої кар’єри Каєтан Копач був людиною з юридичною освітою. Найімовірніше, за словами Анатолія Дутчака, університет він міг закінчити у Львові, Кракові або Відні.
Копач і Станиславівська ощадна каса
Того ж 1869 року його ім’я зустрічаємо ще в одному важливому місці — серед членів комітету Ощадної каси у Станиславові.
Поруч із Копачем у керівництві установи були люди, які залишили помітний слід в історії міста. Директором був Ігнатій Камінський — майбутній бургомістр Станиславова, який очолював місто у 1869–1888 роках. Ще одним членом комітету був Ісаак Ісакович — майбутній архієпископ вірмено-католицької церкви у Львові.
Калуський епізод
У шематизмі за 1872 рік Каєтан Копач з’являється безпосередньо в Калуші.Він працював суддею у ц. к. повітовому суді Калуша та одночасно був членом повітової ради. При цьому його діяльність не обмежувалася Калушем. У тому ж 1872 році Копач зазначений у складі ц. к. окружного суду в Станиславові (C. k. sąd obwodowy w Stanisławowie) серед судових оцінювачів (Szacownicy sądowi).
Його спеціалізацією була оцінка галантерейних товарів. Саме цей період наразі є одним із найважливіших для розуміння зв’язку Каєтана Копача з Калушем. Щоправда, коли саме і за які заслуги він отримав статус почесного жителя міста, встановити поки не вдалося.
Калуський повітовий суд (тепер — музична школа №1)
Новий етап — Тернопіль
У 1880 році Копач уже працював у Тернополі. Згідно із сьомим щорічником заробіткових та господарських товариств у Галичині та Великому Князівстві Краківському, він очолив наглядову раду (Prezes Rady Zawiadowczej) “Тернопільського ощадно-кредитного та споживчого товариства урядовців”.
Товариство заснували роком раніше — у 1879-му. Воно було фінансовою установою з обмеженою відповідальністю, яка надавала позики та забезпечувала товарами місцевих державних службовців та інтелігенцію.
Кар’єра Копача тим часом продовжувала розвиватися. У 1882 році він уже був радником крайового суду (radnik sądu krajowego) у Тернополі. Крім того, працював асесором у ц. к. повітовому суді у справах фінансових, зокрема податкових, доходів.
Знову Станиславів і Золотий Хрест Заслуги
У 1884 році Каєтан Копач повертається до Станиславова. Тут він уже фігурує як радник крайового суду (radnik sądu krajowego). Одночасно Копач був assessor sądu handlowego ze stanu kupieckiego — асесором торгового суду від купецького стану, тобто засідателем торгового суду від купецтва. До цього часу його кар’єра охоплювала вже кілька важливих напрямів: прокуратуру, судову систему, роботу в ощадно-кредитних установах та торгове судочинство.
У шематизмі за 1891 рік біля імені Каєтана Копача з’являється ще одна важлива позначка. Він зазначений як “ozd. zł, krz. zasł. z kor» — ozdobiony złotym krzyżem zasługi z koroną”, тобто нагороджений золотим хрестом заслуги з короною. Таким чином, на той час Копач уже мав державну нагороду.
До теми — “Що за машинерія?”: на Долинщині кілька днів вгадують призначення давньої техніки
Остання згадка про почесного громадянина Калуша
І того ж 1891 року з’являється повідомлення про його смерть. Газета “Przegląd” за 11 березня 1891 року повідомляє, що у Станиславові помер Kajetan Kopacz — власник торгівлі, цензор Австро-Угорського банку та торговий асесор.
Газета “Przegląd” за 11 березня 1891 року. Віднайшов Анатолій Дутчак
Тут Копач постає вже не лише як судовий службовець. У повідомленні його названо właściciel handlu — власником торгівлі. Також зазначено, що він був цензором Австро-Угорського банку. У тогочасній банківській системі, пояснює краєзнавець Анатолій Дутчак, слово “цензор” не мало сучасного значення, пов’язаного з контролем текстів. Йшлося про оцінювання фінансової надійності підприємців, які зверталися до банку по позики або кредити під векселі.
Ще одна згадана посада — asesor handlowy, торговий асесор. Це означало виконання функцій судового радника або засідателя у місцевих комерційних судах, які розглядали господарські спори між купцями та підприємцями.
Так, за шематизмами та тогочасною пресою вимальовується службова біографія Каєтана Копача: прокуратура Золочева, суд у Калуші, робота в судових установах Станиславова й Тернополя, фінансові та торгові структури, державна нагорода і, зрештою, смерть у Станиславові у 1891 році.
А от головна загадка поки залишається — коли саме і за що Каєтан Копач отримав звання почесного жителя Калуша.
Нагадаємо, що у вересні 2026 року ми повідомляли кого Калуш визнавав почесними громадянами 100 років тому. До Дня вчителя на нашому сайті було опубліковано історичний матеріал про вчителя з Калуша із подвійною біографією. Питання досі відкрите як освітянин Станіслав Перхаль, який працював директором однієї із шкіл Калуша опинився та помер у далекому Узбекистані.
Наші історичні розвідки читайте за посиланням.
Підтримати редакцію donate/kalush_informator
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
